Вільям привів їх у бордель, бо вони мусили якось випустити пару. Хлопці кілька місяців не були в битві та стали невдоволеними й дратівливими.
Громадянська війна, що спалахнула рік тому між королем Стефаном і його суперницею Матильдою, яку називали імператрицею Мод, наразі затихла. Вільям і його люди супроводжували Стефана під час всієї кампанії в Південно-Західній Англії. Його стратегія відзначалася енергійністю й безладністю: він атакував цитаделі Матильди з несамовитою завзятістю, але, якщо йому не вдавалося одразу ж їх захопити, король швидко втомлювався від облоги та рухався далі. Військо заколотників очолювала не сама Мод, а її однокровний брат Роберт, граф Глостерський, і Стефанові ніяк не вдавалося змусити його до прямого протистояння. То була якась нерішуча війна, з грандіозними маневрами та дуже незначними баталіями, тож воїни казилися.
Бордель був розділений перегородками на окремі кімнатки із солом’яними матрацами. Вільям і його лицарі повели обраних жінок за завіски. Вільямова повія засмикнула завіску, щоб ніхто їх не бачив, і зсунула вниз ліф своєї сукні, оголивши груди. Вони були пишні, як Вільям і сподівався, але з великими пипками та помітними венами — як у жінки, що годувала грудьми дітей, — і це дещо розчарувало лорда. Однак він притягнув дівку до себе, взяв її груди в руки, стиснув і вщипнув за пипки.
— Легше, — запротестувала вона, обійняла його та потягнула за стегна до себе, тручись об його тіло своїм, а потім полізла рукою йому проміж ніг.
Вільям пробурмотів прокляття. Його тіло ніяк не реагувало.
— Не хвилюйся, — пробурмотіла повія.
Її поблажливий тон розізлив його, але Вільям промовчав, адже вона відірвалася від нього, стала на коліна, задерла його туніку та почала працювати ротом. Він подивився на її обличчя, адже це часом його розпалювало, але цього разу лише переконався, що не справляє враження. Його злість посилилась, і від цього він іще більше зіщулився.
Повія зупинилася й сказала:
— Спробуй розслабитися.
Вона повернулася до своєї справи й стала смоктати так сильно, що зробила йому боляче. Вільям відсахнувся, і її зуби подряпали його в найніжнішому місці — так, що він аж скрикнув і дав їй ляпаса. Вона ахнула й упала на бік.
— Незграбне стерво, — прогарчав він.
Повія лежала на матраці у Вільяма під ногами та з острахом дивилася на нього. Він копнув її — більше з досади, ніж зі злості. Удар прийшовся у живіт. Він вдарив сильніше, ніж хотів, і жінка скорчилася від болю.
Нарешті він відчув якесь ворушіння в крижах.
Вільям став на коліна, перевернув її на спину та розвів їй ноги. Вона дивилася на нього з болем і жахом в очах. Він задер поділ її сукні аж до поясу. Волосся в неї проміж ніг було густе й кучеряве — таке, як він любив. Він дрочив, дивлячись на неї, бо його прутень досі був млявий. Страх пішов з її очей. Вільям подумав, що дівка навмисно віднаджує його, намагається охолодити його хіть, щоб не робити те, за що їй платять. Ця думка розлютила його. Він стиснув кулак і сильно вдарив її в обличчя.
Вона закричала та спробувала виповзти з-під нього. Він упав на неї всією вагою, притиснувши до матраца, але вона все одно пручалась і кричала. Його прутень нарешті затвердів. Вільям спробував розвести її стегна, але вона не давалася.
Завіску смикнули, і з’явився Волтер, у самих лише чоботях і нижній сорочці, з-під якої, немов флагшток, стирчав його член. За ним увійшли ще двоє лицарів: Бридкий Джерваз і Г’ю Сокира.
— Потримайте її, хлопці, — сказав їм Вільям.
Лицарі сталі на коліна біля повії та вчепилися в неї.
Вільям уже був готовий увійти в неї, але зволікав, насолоджуючись передсмаком.
— Що сталося, лорде? — спитав Волтер.
— Передумала, коли побачила мій розмір, — з усмішкою відповів Вільям.
Усі заревіли від сміху. Вільям увійшов у неї. Йому подобалося робити це на людях, і він заходився рухати стегнами.
Волтер сказав:
— Я і сам збирався всунути, коли ти мене відірвав.
Вільям бачив, що Волтер не встигнув задовольнитися.
— То сунь їй в рота, — сказав він. — Вона це любить.
— А ну ж бо спробую.
Волтер змінив позу, схопив жінку за волосся та задер їй голову. З переляку вона ладна була зробити що завгодно, тож охоче пішла йому назустріч. Джерваз і Г’ю вже не були потрібні, але залишилися дивитися. Вони були в захваті: їм іще не доводилося бачити, як одну жінку натягують одразу двоє. Для Вільяма це також був перший такий досвід, і в цьому було щось надзвичайно захопливе. Волтер, схоже, відчував те саме, бо за кілька хвилин став дихати важко й судомно, а потім кінчив. Вільям, дивлячись на нього, за мить теж вивергнув сім’я.