Філіп завжди незручно почувався при королівському дворі, а двір королеви лякав його аж до паніки. Імператриця Мод була його останньою надією на повернення каменярні та поновлення торгівлі на ринку, але він не був певен, що ця пихата, свавільна жінка вчинить справедливо.
Королева сиділа на вкритому позолотою та прикрашеному вишуканим різьбленням троні, вбрана в сукню кольору лісових дзвоників. Вона була висока і струнка, з гордовитими чорними очима та прямим лискучим чорним волоссям. Поверх сукні Мод носила ротонду — шовкову накидку до коліна з вузькою талією та широким низом. Ця мода не була відома до її прибуття в Англію, а тепер старанно копіювалася іншими. Вона одинадцять років була в шлюбі з першим чоловіком і чотирнадцять — із другим, але й досі здавалося, що їй ще немає сорока. Усі захоплювалися її вродою. Філіпові вона здалася доволі манірною та неприязною, але він погано розбирався в жіночій привабливості, бувши більш-менш несприйнятливим до неї.
Філіп, Френсіс, Вільям Гамлейський та єпископ Валер’ян уклонилися їй і зупинилися чекати. Королева певний час не звертала на них уваги, а розмовляла зі своєю фрейліною. Їхня бесіда здавалася доволі легковажною, судячи з того, що вони обидві багато сміялися, але Мод не перервала її, щоб привітати своїх відвідувачів.
Френсіс багато працював із нею та бачив її мало не щодня, але взаємини між ними не були надто теплими. Її брат Роберт, в якого Френсіс служив раніше, передав його Матильді, коли вона прибула в Англію та їй знадобився першокласний писар. Однак то був не єдиний мотив. Френсіс став ланкою, що зв’язувала брата із сестрою, і назирав за імпульсивною Матильдою. У віроломному житті королівського двору брати й сестри легко могли зрадити одне одного, і справжнє завдання Френсіса полягало в тому, щоб не дати Матильді зробити щось потайки. Мод знала це й не заперечувала, але її стосунки з Френсісом складалися не дуже гармонійно.
Минуло два місяці після битви при Лінкольні, і цей час був сприятливим для Матильди. Єпископ Генріх вітав її у Вінчестері (зрадивши, таким чином, свого брата Стефана) та скликав великий собор єпископів і абатів, який проголосив Мод королевою, тож вона наразі домовлялася з лондонською громадою щодо своєї коронації у Вестмінстері. Король Шотландії Давид, який доводився їй дядьком, був у дорозі, щоб відвідати її з урочистим візитом і привітати по-монаршому.
Єпископ Генріх мав значну підтримку Валер’яна Біґо. І, як розповів Френсіс, саме Валер’ян переконав Вільяма Гамлейського перекинутися на інший бік і присягнути на вірність Матильді. Тепер Вільям прийшов по свою винагороду.
Усі четверо чекали: Вільям разом зі своїм покровителем Валер’яном і Філіп зі своїм поручником Френсісом. Філіп уперше побачив Матильду. Її вигляд не заспокоїв його: попри монарші манери, Мод, на його думку, була легковажною.
Коли Матильда закінчила балаканину, вона розвернулася до них із переможним поглядом, в якому читалася зневага: вона немов хотіла сказати, що навіть її фрейліна важить більше за прохачів. Королева кілька секунд уважно дивилася на Філіпа, а потім сказала:
— Що, Френсісе, ти привів свого близнюка?
— Це мій брат Філіп, міледі, пріор Кінгзбриджський, — відповів Френсіс.
Філіп знову вклонився та промовив:
— Застарий і сивий, щоб бути його близнюком, міледі.
То було пусте, самопринизливе зауваження, яке, схоже, сподобалося придворним, але королева подивилася на нього холодно й промовчала. Він вирішив облишити спроби бути галантним.
Вона перевела погляд на Вільяма.
— І сер Вільям Гамлейський, який відважно бився проти мого війська у Лінкольні, але усвідомив помилковість своїх поглядів.
Вільям вклонився та розумно притримав язика.
Матильда знову подивилася на Філіпа.
— Ти просиш мене дати дозвіл влаштовувати ринок.
— Так, міледі.
— Усі прибутки від торгівлі на ринку будуть спрямовані на будівництво собору, міледі, — вставив Френсіс.
— У який день ти хочеш торгувати? — спитала вона.
— У неділю.
Вона звела вгору вищипані брови.
— Ви, святенники, зазвичай проти недільних базарів. Хіба вони не відривають людей від церкви?
— Не у нас, — відповів Філіп. — Люди йдуть працювати на будівництві, відвідують службу, а заразом купують і продають на ринку.
— То ринок уже працює? — різко спитала Мод.
Філіп зрозумів, що проговорився. Йому закортіло дати собі стусана. Його врятував Френсіс.