Питво на цьому бенкеті було міцнішим за те, яким частував пріор Філіп, і в міру того, як страви змінялися, гуляки ставали дедалі шумнішими. Парох не старався стримувати їх — певно, тому, що й сам пив не менше за інших. Альфред, який сидів поруч з Алієною, здавався заклопотаним, але навіть він встигнув набратися. Сама Алієна не надто захоплювалася міцними напоями та зазвичай випивала хіба що кубок яблучного сидру за обідом.
Коли з їжею покінчили, хтось запропонував тост за Альфреда й Алієну. Альфред засвітився з радощів, коли почув це. Після того люди заспівали, і Алієна стала розмірковувати, чи скоро в неї з’явиться нагода вислизнути звідси.
— Непогано ми впоралися, — сказав їй Альфред.
Алієна усміхнулася.
— Подивимося, скільки з них сплачуватиме по шість пенсів на тиждень через рік.
Альфред не хотів чути жодних побоювань чи застережень.
— Непогано, — повторив він. — Ми добре спрацювались. — Він підніс келих і випив. — Згодна, що ми добре спрацювались?
— Безперечно, — відповіла вона, щоб потішити його.
— Мені сподобалося, — вів він далі, — те, що ми з тобою зробили: цю гільдію.
— Я також дуже задоволена, — ввічливо сказала вона.
— Справді? Це мене дуже тішить.
Алієна уважніше придивилася до Альфреда. Нащо він так підкреслює це? Розмовляє начебто чітко та ясно й не виказує ознак сильного сп’яніння.
— Нам вдалося, — нейтрально додав він і поклав руку їй на плече.
Вона ненавиділа, коли її торкалися, але привчила себе не сіпатися, тому що це сильно ображало чоловіків.
— Скажи мені дещо, — він інтимно понизив голос. — Яким ти бачиш свого чоловіка?
«Хоч би він не попросив мене піти за нього заміж», — похмуро подумала вона й відповіла так само, як завжди відповідала на подібні запитання.
— Мені не потрібен чоловік — я і з братом чимало мороки маю.
— Але тобі потрібне кохання, — заперечив Альфред.
Алієна подумки застогнала.
Вона саме збиралася йому відповісти, аж тут Альфред звів руку, давши їй знак мовчати, — ця мужицька звичка особливо дратувала Алієну.
— Не кажи мені, що не потребуєш кохання, — вів далі він. — Усі потребують кохання.
Алієна пильно подивилася на нього. Вона знала, що може здаватися дивною: більшість жінок прагнула вийти заміж, а коли їм виповнювалося двадцять два роки, як Алієні, вони вже не просто прагнули, а відчайдушно на те сподівалися. «Що зі мною не так?» — подумала вона. Альфред був молодим, здоровим і заможним: половина дівчат Кінгзбриджу охоче пішли б за нього. На якусь мить вона навіть задумалася, чи не сказати йому «так». Але думка про те, щоб жити з Альфредом, щодня вечеряти з ним, ходити з ним у церкву та народжувати від нього дітей була нестерпною. Краще вона буде сама. Алієна похитала головою.
— Забудь, Альфреде, — твердо мовила вона. — Мені не потрібен чоловік — ані для кохання, ані для чогось іще.
Але він не збирався відступати.
— Я кохаю тебе, Алієно, — сказав він. — Я став такий щасливий, коли ми почали робити щось разом. Ти мені потрібна. Станеш моєю дружиною?
І от він вимовив це. Їй було прикро, адже тепер вона мала формально йому відмовити. А ще Алієна знала, що немає сенсу робити це лагідно: чоловіки сприймали люб’язність за нерішучість і тоді починали тиснути ще сильніше.
— Ні, не стану, — відрубала вона. — Я тебе не кохаю, наша спільна робота не надто мене тішила, і я не одружилася б з тобою, навіть якби ти був єдиним чоловіком на землі.
Він образився. Напевне, високо оцінював свої шанси. Алієна ж не сумнівалася, що нічого не зробила для того, щоб його принадити. Вона ставилася до нього як до рівного компаньйона, слухала те, що він казав, розмовляла з ним щиро й прямо, виконувала свої обов’язки та чекала, що він так само виконає свої. Але, очевидно, він був із тих чоловіків, які й це сприймали як заохочення.
— Як ти можеш таке казати? — прошипів він.
Алієна зітхнула. Її слова зачепили Альфреда, їй було його шкода. Але за мить він обуриться і стане поводитися так, немов його безпричинно скривдили, а потім переконає себе в тому, що вона навмисне образила його, і стане агресивним. Не всі залицяльники, яких відкинула Алієна, так поводилися — лише певного типу, і Альфред належав саме до нього. Краще буде, якщо вона піде просто зараз.