— Альфред налетів на хлопця, — сказав тесляр Пітер, який радив Джекові бути слухняним і принести Альфредові пиво.
Молодий муляр, на ім’я Ден, який працював на Альфреда, вставив:
— Джек плеснув елем Альфредові в обличчя.
— Альфред довів його, — відповів Пітер. — Він казав зле про Джекового рідного батька.
Том подивився на Альфреда.
— Це правда?
— Я сказав, що його батько був злодієм, — відгукнувся Альфред. — Це не наговори. Його повісили в Ширингу. Шериф Юстас учора мені розповів.
— Біда, якщо майстер мусить тримати язика за зубами, коли підмайстрові його слова не до душі, — зауважив Джек Коваль.
Знову пронісся схвальний гомін. Джек із сумом усвідомив, що він у будь-якому разі не відбудеться дешево. Він подумав, що, напевне, приречений бути злочинцем, як і батько, і також скінчити життя на шибениці.
Тесляр Пітер, який, схоже, став на бік Джека, сказав:
— Хай там як, майстер не повинен злити підмайстра собі на потіху.
— Підмайстра все одно треба покарати, — мовив Джек Коваль.
— Я цього не заперечую, — відповів Пітер. — Але, як на мене, майстер також має бути дисциплінований. Майстер-ремісник має бути мудрий по роках, щоб на будівництві панували мир і злагода. Якщо він влаштовує бійки, то, значить, не може впоратися зі своїми обов’язками.
Дехто був ладний погодитися, але Ден, що підтримував Альфреда, сказав:
— Небезпечно пробачати підмайстрові через те, що майстер був суворим. Підмайстри завжди нарікають на майстрів. Так ти договоришся до того, що майстрам зась розмовляти з підмайстрами, щоб ті не звинуватили їх в нелюб’язності.
Джек із відчаєм відзначив, що Денові слова зустріли жваву підтримку. Це свідчило про те, що ложа турбувалася лише про авторитет майстрів, незалежно від обставин. Він подумав про те, як його покарають. Грошей, щоб сплатити штраф, він не мав. І навіть уявити не міг, що його заб’ють у колодки: що тоді подумає про нього Алієна? Але найгіршим було б шмагання. Він кинеться з ножем на кожного, хто спробує відшмагати його!
— Не треба забувати, що наш господар також має думку щодо цього. Він каже, що не можна залишати на будівництві і Джека, і Альфреда. Один із них має піти, — нагадав Том.
— Можна відмовити його? — спитав Пітер.
Том задумливо помовчав, а потім сказав:
— Ні.
Джек був вражений. Він не сприйняв ультиматум Філіпа серйозно, а от Том, схоже, так.
— Якщо один з них має піти, то, гадаю, ми не станемо сперечатися, хто саме, — озвався Ден.
То був один із мулярів, що працювали на Альфреда, а не безпосередньо на пріорат, і, якби пішов Альфред, Денові, напевне, також довелося б піти.
Том знову замислився.
— Так, не станемо, — підтвердив він і подивився на пасинка. — Джекові доведеться піти.
Джек зрозумів, що сильно недооцінював наслідки цієї бійки, але однаково не міг повірити, що його виженуть. Яким стане його життя, якщо він не працюватиме на будівництві Кінгзбриджського собору? Після того як Алієна усамітнилася й сховалась у свою мушлю, єдине, що лишилося в нього, — це собор. Як він може піти?
— Нехай пріорат піде на компроміс. Джека можна відсторонити на місяць, — сказав тесляр Пітер.
«Так, благаю!» — подумав Джек.
— Це заслабке покарання, — заперечив Том. — Ми маємо діяти рішуче. Пріор Філіп не погодиться ні на що інше.
— То хай буде так, — здався Пітер, хоча й докинув: — Цей собор втратить найталановитішого різьбяра, якого нам доводилося знати, лиш через те, що Альфред не може стримати свого чортового язика.
Кілька мулярів підтримали його. Це надихнуло Пітера, і він продовжив:
— Я поважаю тебе, Томе Будівнику, більше за будь-кого зі старших майстрів, але маю сказати, що ти заплющуєш очі, коли йдеться про твого тупорилого сина Альфреда.
— Будь ласка, без образ, — сказав Том. — Нумо додержуватися фактів.
— Добре, — мовив Пітер. — Я за те, щоб покарати Альфреда.
— Згодний, — відповів Том, і ця відповідь усіх здивувала — напевне, на нього подіяла згадка про заплющені очі. — Альфред має бути покараний.
— За що? — обурено спитав Альфред. — За те, що побив підмайстра?
— Це не твій підмайстер, а мій, — сказав Том. — І ти не просто побив його. Ти погнався за ним. Якби він просто втік, ви не розсипали б вапно, не знищили б кладку й не спалили б повітку. А ти міг би розбиратися з ним після його повернення з роботи. У тому, що ти зробив, не було потреби.
Муляри погодилися.
Ден, який, схоже, взяв на себе роль речника Альфредових мулярів, зауважив: