Більші за розміром ділянки на Філіповому плані, попри вищу ренту, мали великий попит, тому він змінив план, примноживши їх. Майже ніхто не хотів будувати житло в бідних кварталах, але Філіп вирішив залишити все як є — для подальшого використання. За десять днів після пожежі на більшості ділянок почали з’являтися нові будинки, а ще за тиждень вони були вже майже завершені. Щойно люди звели собі домівки, вони повернулися до робіт на соборі. Будівельники одержували платню та прагнули витрачати гроші, тому відчинилися крамниці, і дрібні землевласники почали возити в місто яйця й цибулю. Посудомийки та пралі відновили роботу в ремісників і крамарів. Життя у Кінгзбриджі потроху поверталося до звичайного.
Але загинуло так багато людей, що місто, здавалося, наводнили привиди. Кожна родина когось втратила: дитину, матір, чоловіка чи сестру. Люди не носили жалоби, але вираз їхніх облич свідчив про скорботу так само явно, як голі гілки дерев свідчать про те, що надворі зима. Найгірше було шестирічному Джонатану. Він вештався подвір’ям, немов заблудла душа, і Філіп із часом зрозумів, що малий сумує за Томом, який, здавалося, займався ним більше за всіх. Відтоді як усвідомив це, Філіп намагався приділяти Джонатанові щонайменше годину на день — щоб розповідати історії, грати в ігри на лік і слухати його захоплений гомін.
Філіп написав абатам усіх великих бенедиктинських монастирів в Англії та Франції і запитав, чи можуть вони порекомендувати старшого майстра на заміну Томові. Найпростішим було б порадитися щодо цього зі своїм єпископом, бо ж єпископи багато подорожували й, певно, чули про вправних будівників, але єпископ Валер’ян не став би допомагати Філіпові. Те, що між ними тривав нескінченний конфлікт, робило завдання Філіпа важчим, ніж мало б бути.
Поки Філіп чекав відповіді від абатів, майстри інстинктивно стали слухатися Альфреда. Альфред був сином Тома, старшим муляром, і деякий час керував власними робітниками. На жаль, він був не такий тямущий, як Том, але знав грамоту і мав досвід у своїй справі, тому поступово посів те місце, що спорожніло після смерті його батька.
Питань і проблем, пов’язаних з будівництвом, стало більше, ніж за часів Тома, і Альфред постійно звертався до Філіпа, коли Джека не було поруч. То було цілком природно, адже всі в Кінгзбриджі знали, що зведені брати ненавидять один одного. Через це Філіпові знов і знов доводилося відриватися на його нескінченні запитання.
Але тижні минали, і Альфред поступово став упевненішим у собі, тож одного дня прийшов до Філіпа та сказав:
— Може, краще зробити собор зі склепінням?
Томів проект передбачав дерев’яний дах над центральною частиною церкви та кам’яні склепіння над вужчими бічними навами.
— Я б залюбки, — відповів Філіп. — Але ми задумали дерев’яну стелю, щоб заощадити гроші.
Альфред кивнув.
— Біда в тому, що дерев’яна стеля може згоріти. А кам’яне склепіння вогонь не бере.
Філіп подивився на нього уважніше й подумав, що, можливо, недооцінив його. Він не чекав, що Альфред запропонує змінити проект свого батька: то було б більше схоже на Джека. Але думка про собор, якому не загрожує пожежа, видавалася дуже привабливою, особливо після того, як було спалене ціле місто.
Альфред докинув:
— Єдина будівля, що вціліла в місті, — це нова парафіяльна церква.
«А в нової парафіяльної церкви, збудованої Альфредом, склепіння кам’яне», — подумав Філіп, але відразу йому спало на думку інше. Він запитав:
— А стіни витримають збільшену вагу кам’яного даху?
— Доведеться зміцнити контрфорси. Вони трохи сильніше випиратимуть, от і все.
Філіп зрозумів, що Альфред уже все обміркував.
— А як щодо ціни?
— Загалом це коштуватиме більше, і будівництво триватиме на три-чотири роки довше. Але на ваші річні витрати це ніяк не вплине.
Філіпові дедалі більше подобалася ця ідея.
— Але тоді нам доведеться чекати ще рік до того, як ми зможемо проводити служби біля вівтаря.
— Ні. З дерева чи з каменю, ми однаково не зможемо будувати стелю до наступної весни, тому що стіна з вікнами над хорами має затвердіти перед тим, як прийме додаткову вагу. Зведення стелі з дерева триває на кілька місяців менше, але, хай там як, дах над вівтарем буде готовий до кінця наступного року.