Верхні фрагменти стін у третьому прогоні розвалилися та впали назовні, а потім завалилося й усе склепіння. Каменюки, великі й малі, смертельним градом посипалися на охоплений панікою натовп. Філіп кинувся вперед і схопив якогось містянина.
— Назад! — закричав він і штовхнув його до східної частини.
Переляканий містянин побачив, як монахи ховаються під дальньою стіною, і стрімголов побіг до них. Філіп підштовхнув іще двох жінок у тому самому напрямку. Люди неподалік зрозуміли, що він робить, і кинулися у вівтар. Інші побачили це — і майже всі, хто стояв спереду, сховались у східному кутку храму. Філіп звів очі вгору та зрозумів, що другий прогін теж упаде: у клеристорії з’явилися тріщини, які розповзлися й на склепіння в нього над головою. Пріор невпинно спрямовував людей у безпечне місце у вівтарній частині, стараючись врятувати їм життя. На його голену голову посипався сухий вапняний розчин, потім полетіло каміння. Люди кинулися врозтіч. Дехто сховався в бічних навах, дехто — і серед них єпископ Валер’ян — купчився біля східної стіни; інші ж намагалися вибратися через західний край, долаючи завали з каміння та мертвих тіл у третьому прогоні. Камінь ударив Філіпа в плече — удар був ковзний, але болісний. Пріор прикрив голову руками й подивився навколо. Він стояв сам посеред другого прогону, решта людей юрмилася по краях небезпечної ділянки. Філіп побачив, що зробив усе, що міг, і побіг у східну частину.
Там він обернувся й подивився вгору. Клеристорій у другому прогоні руйнувався, а склепіння сипалось у вівтар, точно так само, як у третьому прогоні, але жертв було менше — люди встигнули забратися з небезпечного місця, а дахи бічних нав утрималися, на відміну від третього прогону. Усі у східному кутку притиснулися до стіни, здійнявши голови догори, і дивилися, чи завалиться склепіння в першому прогоні. Гуркіт каміння стих, але крізь пил, що зависнув у повітрі, упродовж кількох хвилин не було нічого видно. Філіп затамував подих. Навколо потроху розвиднилося, і він побачив склепіння: воно впало точно по краю першого прогону, але решта, здавалось, трималася.
Пил осів. Навколо панувала тиша. Філіп подивився на руїни свого храму. Неушкодженим залишився тільки один прогін. Стіни другого прогону вистояли до рівня галереї, але в третьому й четвертому вціліли тільки бічні нави, та й ті були сильно пошкоджені. Підлога собору була завалена уламками каміння, тілами загиблих, що лежали нерухомо, і поранених, які слабко ворушилися. Сім років роботи й сотні фунтів срібла були витрачені марно, і десятки, а може, й сотні людей загинули за кілька страшних хвилин. Філіпове серце боліло за змарновану роботу, втрачених людей, за новоявлених удовиць і сиріт. Його очі наповнилися гіркими сльозами.
Він почув різкий голос.
— Ось до чого призвела твоя проклята пиха, Філіпе!
Пріор обернувся й побачив єпископа Валер’яна в чорному вбранні, прибитому пилом, який дивився на нього з тріумфом в очах. Філіп почувався так, немов його вдарили ножем. Сама трагедія була приголомшливою, але те, що хтось вважав його винним у ній, було нестерпно. Він хотів сказати, що намагався зробити все можливе, але не міг нічого вимовити: слова, здавалося, стали йому поперек горла.
Він побачив Джонні Вісім-Пенсів і маленького Джонатана, які вийшли зі свого укриття в бічній наві, та знову згадав про свої обов’язки. У нього ще буде час знайти винних, а зараз численні поранені та завалені уламками потребували його допомоги. Він подивився на єпископа Валер’яна й гнівно сказав:
— Геть з дороги.
Сполоханий єпископ відступив, а Філіп стрибнув на вівтарне підвищення.
— Слухайте мене! — щосили гукнув він. — Треба подбати про поранених, врятувати людей з-під завалів, поховати загиблих і молитися за їхні душі. Я призначу трьох людей, які цим керуватимуть.
Він глянув навколо, видивляючись, хто не постраждав, і помітив Альфреда.
— Альфред Будівник керуватиме розбиранням уламків і порятунком постраждалих, а всі муляри та інші майстри йому допомагатимуть.
Він подивився на монахів і з полегшенням помітив, що його вірний прибічник, Мілій, не постраждав.
— Рахівник Мілій буде відповідальним за винесення загиблих і поранених із церкви, і йому знадобляться дужі молоді помічники. Лазаретний Рандольф подбає про поранених, щойно їх винесуть звідси, а старші допоможуть йому — зокрема, старші жінки. Добре, до роботи.
Пріор зістрибнув із приступки вівтаря. Навколо понісся гомін — то люди почали віддавати накази й перепитувати.
Філіп підійшов до Альфреда, який трусився зі страху. Якщо когось і можна було звинуватити в тому, що сталося, то саме його, адже він був старшим майстром. Але часу на звинувачення не було. Філіп сказав: