У Турі хлопчик захворів.
Місто було заможним, але брудним і надто людним. Щури зграями кружляли навколо зернових башт поруч із річкою Луарою. У місті була безліч пілігримів. Тур вважався відправною точкою для паломництва в Компостелу. Крім того, наближався день Святого Мартина, першого Турського єпископа, і чимало людей прийшли в абатство відвідати його гробницю. Мартин був відомий тим, що розрізав навпіл свій плащ і віддав половину голому жебракові. Напередодні свята всі трактири й нічліжні доми в Турі були переповнені. Алієні довелося зупинитись у старій таверні в доках, якою опікувалися дві літні сестри, надто старі та слабкі, щоб підтримувати лад у будинку.
Попервах Алієна проводила там мало часу. Вона ходила вулицями з малюком на руках і розпитувала про Джека. Однак невдовзі зрозуміла: в місто приїздило стільки людей, що корчмарі не пам’ятали навіть тих, хто зупинявся в них тиждень тому, тож розпитувати про торішнього пожильця було марно. І однаково вона зупинялася біля кожного будівельного майданчика й питала, чи не працював у них молодий рудий муляр з Англії, на ім’я Джек. Ніхто такого не пам’ятав.
Алієна була розчарована. Після Лессе вона нічого не чула про Джека. Якщо він, як і планував, попрямував у Компостелу, то мав би проходити через Тур. Вона подумала, що Джек міг змінити рішення, і злякалася.
Алієна, як і всі навколо, пішла в базиліку Святого Мартина. Там вона побачила робітників, залучених до масштабної перебудови церкви. Алієна знайшла старшого майстра — дратівливого чоловіка з рідким волоссям — і спитала, чи не працював у нього муляр із Англії.
— Я не беру англійців, — різко буркнув він, не давши їй договорити. — Англійські муляри — нікчеми.
— Ні, цей дуже вмілий, — заперечила вона. — І він гарно розмовляє французькою, ви могли й не здогадатися, що він англієць. У нього руде волосся…
— Ні, не знаю такого, — грубо відповів майстер і відвернувся.
Алієна повернулась у таверну пригнічена. Безпідставна грубість завжди засмучувала її.
Тієї ночі в неї розболівся живіт, і вона зовсім не спала. Наступного дня їй також було зле, тому вона залишилася в ліжку, вдихаючи сморід річки, що долинав через вікно, і душок пролитого вина та підгорілої олії зі сходів. Наступного дня захворів і малюк.
Алієна прокинулася від його плачу. То був не звичайний, сильний і вибагливий, вереск, а тоненьке, слабке, жалюгідне квиління. У нього також був розлад шлунка, а на додачу ще й лихоманило. Блакитні очі малюка, які зазвичай уважно дивилися на світ, тепер були заплющені, а ручки він стиснув у кулачки. Шкіра горіла та вкрилася плямами.
Він ще ніколи не хворів, і Алієна не знала, що робити.
Вона дала йому грудь. Малий спрагло присмоктався до неї, потім знову закричав і ще трохи посмоктав. Молоко майже одразу вийшло з нього й, схоже, не заспокоїло.
У таверні працювала приємна молода покоївка, і Алієна попросила її піти в абатство й купити святої води. Думала ще послати по лікаря, але цілителі від усіх хвороб лікували кровопусканням, а це навряд чи допомогло б хворому немовляті.
Покоївка привела із собою матір, яка спалила купку сухих трав у залізному казанку. Їхній дим був їдким і, здавалося, поглинув сморід, що стояв у приміщенні.
— Дитя буде спраглим — давай йому цицьку, щойно попросить, — сказала стара. — І сама пий доволі, щоб не пропало молоко. Більше нічого не вдієш.
— Із ним усе буде гаразд? — тривожно спитала Алієна.
Жінка співчутливо подивилася на неї.
— Не знаю, дорогенька. Коли вони такі малі — хто їх знає. Зазвичай вони переживають це. А часом — ні. Це в тебе перший?
— Так.
— Завжди можна завести ще.
«Але ж це Джеків син, — подумала Алієна, — а я втратила Джека». Вона не стала промовляти це вголос, а лише подякувала жінці й заплатила за її трави.
Коли вони пішли, Алієна розбавила святу воду простою, вмочила в неї ганчірку та приклала малюкові до чола.
Ближче до вечора йому погіршало. Алієна давала йому грудь, коли він плакав, співала, поки він не міг заснути, й охолоджувала святою водою, коли нарешті заснув. Він смоктав молоко безперервно, але поривчасто. На щастя, вона мала багато молока, як і завжди. Самій їй і досі було зле, і вона живилася тільки сухим хлібом і розбавленим водою вином. Минали години, і кімната, в якій Алієна перебувала, дедалі сильніше дратувала її: і голі, засиджені мухами стіни, і підлога з грубих дощок, і перехняблені двері, і крихітне віконце. Там було лише чотири предмети меблів: хитке ліжко, триногий табурет, жердка для одягу й долівковий свічник із трьома зубцями та лише однією свічкою.