— Гадаєте, вони довірять мені будувати їм домівку? — спитав він.
— Можливо.
Знову запала довга пауза, упродовж якої Джек старався уявити своє життя в ролі будівника для заможних купців із Толедо.
Рашид нарешті прокинувся. Він сів і широко розплющив очі.
— Ти мені подобаєшся, Джеку, — сказав він. — Ти чесна людина, і з тобою є про що поговорити, чого я не можу сказати про більшість знайомих мені людей. Сподіваюся, ми завжди будемо друзями.
— І я також, — відповів Джек, дещо спантеличений цим несподіваним зізнанням.
— Я християнин, тому не тримаю своїх жінок під замком, як мої брати-мусульмани. З іншого боку, я араб, тож не даю їм такої, перепрошую, волі, до якої звикли християнки. Я дозволяю їм зустрічатися та розмовляти з гостями, що приходять у мій дім. Я навіть не проти дружніх стосунків. Але якщо та дружба певної миті переростає в щось більше — як цілком природно відбувається в молодих людей, — то я очікую від чоловіка формальної пропозиції. Усе інше я вважатиму за образу.
— Так, звісно, — відповів Джек.
— Я знав, що ти мене зрозумієш. — Рашид підвівся та приязно поклав руку Джекові на плече. — Господь не подарував мені сина, але якби подарував, то, думаю, він був би таким, як ти.
— Але смаглявішим, сподіваюсь, — бовкнув Джек.
Якусь мить Рашид спантеличено дивився на нього, а потім так заревів зі сміху, аж налякав інших гостей у дворику.
— Так! — сказав він крізь регіт. — Смаглявішим!
Він, досі регочучи, підвівся та пішов у будинок.
Старші гості почали розходитися. Джек сидів на самоті й обмірковував те, що сказав Рашид. Це, безсумнівно, була пропозиція: якщо він одружиться з Айшею, Рашид допомагатиме йому отримувати замовлення від заможних містян із Толедо. Але це було й попередження: якщо він не збирається з нею одружуватися, йому варто триматися подалі від дівчини. Іспанці були делікатніші за англійців у манерах, але, коли треба, вміли чітко дати зрозуміти, що мають на думці.
Розмірковуючи про своє становище, Джек сам не вірив, що таке могло статися з ним. Невже це справді він? Той Джек Джексон, байстрюк, син шибеника, що виріс у лісі, підмайстер муляра, чернець-утікач? Невже йому справді пропонували руку прекрасної доньки заможного арабського купця, а з нею — гарантоване майбуття будівника в цьому райському місці? Надто прекрасно, щоб бути правдою. Ще й дівчина йому подобалася!
Сонце сідало, і на дворик упала тінь. В аркаді залишилися тільки двоє: він і Йосеф. Джек саме думав, чи не підстроєно цю ситуацію, коли у дворику з’явилися Рая та Айша, що підтвердило його здогадки. Попри суворе ставлення до фізичних контактів між дівчатами та юнаками, їхня мати точно знала, що відбувається, і Рашид, напевне, теж. Вони збиралися дати молодим кілька хвилин на самоті, а потім, перш ніж ті перейдуть до чогось серйозного, мати мала з’явитись у дворику, напустити на себе суворий вигляд і загнати доньок назад у будинок.
Рая та Йосеф на іншому краї дворика негайно заходилися цілуватися. Джек просто стояв, коли до нього підійшла Айша. Вона була вбрана в довгу білу сукню з єгипетської бавовни — тканини, яку Джек уперше побачив в Іспанії. М’якша за вовну й тонша за льон, вона вигідно обгортала тіло Айші, а білий колір немов світився в присмерку. Її карі очі здавалися практично чорними. Вона стала поруч із ним і пустотливо усміхнулась.
— Що він тобі сказав? — спитала вона.
Джек зрозумів, що вона має на увазі свого батька.
— Запропонував зробити з мене будівника маєтків.
— Оце так посаг! — зневажливо промовила Айша. — Неймовірно! Краще б запропонував тобі грошей.
«Їй бракує терпіння для традиційної сарацинської ухильності», — з іронією подумав Джек. Але її відвертість була потішною.
— Я не думаю, що хочу зводити будинки, — сказав він.
Раптом вона стала серйозною.
— Я тобі подобаюся?
— Ти ж знаєш, що так.
Вона ступила до нього, задерла голову, заплющила очі, стала навшпиньки та поцілувала. Від неї пахнуло мускусом і амброю. Айша розтулила рота, і її язик грайливо прослизнув проміж його губ. Джек мимовільно обійняв її за стан. Бавовняна тканина була дуже легка: коли торкався її, йому здавалося, що він торкається тіла дівчини. Він підніс руку до її грудей. Її тіло було худорляве та пружне, а груди — пласкі, невеличкі пружні горбики з крихітними твердими пипками. Груди Айші здіймалися й опускалися від збудження. Джек приголомшено відчув, як вона запустила руку йому проміж ніг. Він стиснув пальцями її пипку. Вона ахнула й відсахнулася, важко дихаючи. Він забрав від неї руки.