— Джеку, я ж казала тобі: не варто, — мовила Алієна.
Священники стояли ошелешені. Вони сприйняли все за чисту монету. Рейнольд обурився й накинувся на Джека.
— Ти не мав права! — прошипів він.
Філіп почувався водночас розлюченим і засмученим. Він плекав надію, що Мадонна виявиться справжнім чудом, і вже бачив, як з її допомогою відродить пріорат і місто. Але дарма. Він подивився навколо. У маленький парафіяльній церкві залишилося кілька вірян, що й досі роздивлялися статую. Філіп звернувся до Джека:
— Цього разу ти зайшов надто далеко.
— Її сльози справжні — це не фокуси, — сказав Джек. — Але визнаю, що каліка — то дійсно помилка.
— Це гірше за помилку, — сердито відповів Філіп. — Коли люди дізнаються правду, вони втратять віру в чудеса.
— Нащо їм знати правду?
— Тому що я маю пояснити їм, чому Мадонна не буде встановлена в нашому соборі. Я, безперечно, не можу прийняти цю статую.
— Це занадто поспішно… — вставив Рейнольд.
— Юначе, якби мене цікавила твоя думка, я б тебе спитав, — відрізав Філіп.
Рейнольд замовкнув, але Джек стояв на своєму.
— Ви певні, що маєте право позбавити людей Мадонни? Подивіться на них.
Він указав пальцем на тих нечисленних вірян, що залишилися в церкві. Серед них була вдова Меґ. Вона стояла на колінах перед статуєю, а з очей її текли сльози. Філіп зрозумів: Джек не знає, що Меґ втратила всю свою сім’ю під уламками Альфредового даху. Її емоції розчулили пріора, і він замислився про те, що Джек, можливо, має рацію. «Нащо забирати її в людей? — спитав він у себе й одразу ж відповів: — Тому що вона несправжня».
Люди повірили в статую, тому що бачили липове чудо. Він скріпив серце.
Джек став на коліна поруч із Меґ і спитав:
— Чому ти плачеш?
— Вона німа, — сказав йому Філіп, і тут Меґ раптом заговорила:
— Мадонна страждала так само, як я. Вона розуміє.
Це приголомшило Філіпа.
— Бачите? Статуя полегшила її страждання… — озвався Джек. — Куди ви дивитесь?
— Вона німа, — повторив Філіп. — Вона не вимовила жодного слова за понад рік.
— Правда! — сказала Алієна. — Меґ оніміла після того, як її чоловік і сини загинули під час падіння даху.
— Ця жінка? — не повірив Джек. — Але ж вона щойно…
Рейнольд був спантеличений.
— Тобто це чудо? — запитав він. — Справжнє?
Філіп подивився Джекові в очі. Той стояв ошелешений більше за всіх, тут уже не було жодних фокусів.
Філіп зворушився до глибини душі. Він побачив у цьому перст Господній, що сподіяв чудо. Він аж затремтів.
— Що ж, Джеку, — сказав він нерівним голосом, — попри все, що ти скоїв, щоб знеславити Плачущу Мадонну, Господь, схоже, має намір творити через неї чудеса.
Джек уперше не знайшов, що відповісти.
Філіп відвернувся від нього та підійшов до Меґ. Він узяв її за руки й обережно потягнув угору.
— Господь зцілив тебе, Меґ, — сказав він, а голос його тремтів від хвилювання. — Ти можеш почати нове життя. — Він згадав свою проповідь про Йова і нарешті дібрав потрібні слова. — Тож Господь благословив кінець життя Йова більше, ніж його початок… І Він каже мешканцям Кінгзбриджу, що те саме судиться і їм.
«Цікаво, — подумав він, дивлячись у залите сльозами обличчя Меґ, — цікаво, чи стане це новим початком».
Коли Джек показав ескіз нового собору, в капітулі здійнявся галас.
Філіп попереджав його про можливі труднощі, адже переглянув ескізи заздалегідь. Джек приніс їх у будинок пріора рано-вранці — план і фасад, зображені по гіпсу, залитому в дерев’яні рами. Вони разом роздивилися їх у ясному ранковому світлі, і Філіп сказав:
— Джеку, це буде найпрекрасніший собор в Англії, але на нас чекають труднощі із ченцями.
Ще із часів свого послушництва Джек знав, що Ремігій та його підлабузники й досі постійно протестують проти будь-яких планів пріора, хоча, відколи Філіп подолав Ремігія під час виборів, минуло вже вісім років. Інші брати нечасто їх підтримували, але цього разу Філіп мав сумніви: більшість були консерваторами, і така смілива конструкція могла їх налякати. Хай там як, вони мусили показати братії ескіз і постаратися переконати. Безумовно, Філіп не зміг би будувати собор без щирої підтримки більшості своїх ченців.
Наступного дня Джек відвідав збори капітулу й показав свої ескізи. Він поставив їх на лавку та прихилив до стіни, а ченці зібралися навколо та стали вивчати. Коли вони вдивилися в деталі, здійнялося суперечливе бурмотіння, що швидко переросло в галас. Джек засмутився: тон був несхвальним, мало не обуреним. Коли ченці почали сперечатися між собою, галас став іще гучнішим: одні критикували проект, інші захищали його.