Невдовзі Філіп закликав до порядку, і вони дещо вгамувалися. Мілій-рахівник поставив заздалегідь заготовлене запитання:
— Чому арки гострокінцеві?
— Це нова техніка, до якої зараз вдаються у Франції, — відповів Джек. — Я бачив таке в кількох церквах. Стрілчасті арки міцніші. Саме завдяки їм я зможу зробити собор таким високим. У нас, напевне, буде найвища нава в Англії.
Джек зауважив, що ця думка захопила їх.
— Вікна такі велетенські, — сказав хтось.
— У товстих стінах немає потреби, — відповів Джек. — У Франції довели це. Вагу будівлі тримають контрфорси й особливо ребра-нервюри. А великі вікна справляють приголомшливе враження. Абат із Сен-Дені вставив у них малюнки з колірного скла. Церква з ними стає місцем світла й повітря, а не мороку й задухи.
Кілька ченців закивали на знак підтримки. Може, вони не такі вже й консервативні, як йому здавалося?
Заговорив ключар Ендрю.
— Два роки тому ти був послушником. Тебе покарали за те, що ти ослухався пріора, але ти втік. Тепер ти повертаєшся й розповідаєш нам, як будувати наш собор.
Не встигнув Джек відповісти, як один із молодших монахів заперечив:
— Це тут ні до чого! Ми обговорюємо проект, а не Джекове минуле!
Усі заговорили одночасно, хтось із ченців перейшов на крик. Філіп змусив усіх затихнути й попросив Джека відповісти на запитання.
Джек чекав на щось подібне й був готовий до цього.
— Я здійснив паломництво в Сантьяго-де-Компостелу, щоб спокутувати цей гріх, отче Ендрю, і сподіваюся, що Плачуща Мадонна, яку я приніс сюди, є достатнім відшкодуванням за мої провини, — покірно сказав він. — Мені не судилося бути ченцем, але я сподіваюся послужити Господу інакше — як Його будівник.
Ця відповідь їх задовольнила.
Однак, Ендрю ще не закінчив.
— Скільки тобі років? — спитав він, хоча точно знав відповідь.
— Двадцять.
— Це замало для старшого майстра.
— Усі тут знають мене. Я жив тут з дитинства… — «Відколи спалив старий собор», — винувато подумав він і продовжив: — Я проходив навчання у видатного старшого майстра. Ви бачили мою кам’яну кладку. Коли був послушником, я був розпорядником робіт у пріора Філіпа й Тома Будівника. Я покірно прошу братів судити мене за моєю роботою, а не за віком.
То була ще одна заздалегідь підготовлена відповідь. Він побачив, як один із монахів посміхнувся, коли почув слово «покірно», і зрозумів, що припустився помилки: усі знали, що покірність не належала до його чеснот.
Ендрю одразу ж скористався його обмовкою.
— «Покірно»? — перепитав він, і його обличчя почервоніло від гніву. — Коли ти три місяці тому заявив паризьким мулярам, що тебе вже призначено старшим майстром, — це теж був знак покірності?
Серед ченців знову здійнявся обурений гомін. Джек тихенько застогнав. Звідки Ендрю дізнався про це? Напевне, Рейнольд чи Едвард проговорилися. Він спробував якось виправдатися.
— Я сподівався заманити тих майстрів у Кінгзбридж, — сказав він, дочекавшись, поки вщухне шум. — Від них буде користь, хоч би кого призначили старшим майстром. Не думаю, що моя надмірна самовпевненість принесла якусь шкоду.
Він спробував принадно усміхнутися.
— Шкода, що мені бракує скромності.
Але його чари не подіяли на ченців.
Його врятував рахівник Мілій, поставивши чергове підготовлене запитання:
— Що ти пропонуєш робити з вівтарем, який частково завалився?
— Я уважно оглянув його, — сказав Джек. — Його можна відновити. Якщо ви сьогодні призначите мене старшим майстром, я відбудую його впродовж року. І ним можна буде користуватися навіть тоді, коли я зводитиму трансепт і наву за новим проектом. Однак, коли нава буде завершена, я пропоную знести вівтар і збудувати новий, що пасуватиме до решти будівлі.
— А як нам знати, що старий вівтар знову не завалиться? — спитав Ендрю.
— Обвал стався через зведене Альфредом кам’яне склепіння, якого не було в оригінальному плані. Стіни були недостатньо міцні, щоб його утримати. Я пропоную повернутися до ескізів Тома та зробити дерев’яну стелю.
Здійнявся гамір. Причини падіння даху залишалися предметом суперечок. Ендрю сказав:
— Альфред збільшив розмір контрфорсів, щоб ті витримували більшу вагу.
Це також бентежило Джека, але він, як йому здавалося, знайшов відповідь:
— Їм усе одно бракувало міцності, особливо у верхній частині. Якщо роздивитися руїни, можна побачити, що споруда не витримала в клеристорії. На тому рівні бракувало підсилення.