— Якщо не зробити цього зараз, то якоїсь суботи серед зими, коли робітники стануть у чергу по свою платню, я просто покажу їм порожню скриню, — переконливо мовив Філіп.
Джек безпорадно знизав плечима.
— Із цим не посперечаєшся.
— І це ще не все, — попередив Філіп. — Відтепер ми не найматимемо робітників — навіть на заміну тим, хто звільниться.
— Ми багато місяців нікого не наймали.
— Ти найняв Альфреда.
— То інша річ, — збентежився Джек. — Але я зрозумів: не наймати.
— І не підвищувати.
Джек кивнув. Час від часу підмайстер або робітник просили про підвищення до муляра або каменяра. Якщо інші майстри вважали його вміння достатніми для виконання такої роботи, його прохання виконувалося, і пріорат мав платити йому більше.
— Але за підвищення відповідає мулярська ложа, — зауважив він.
— Я не збираюся змінювати це, — сказав Філіп. — Тільки прошу мулярів відкласти всі підвищення, доки не минеться голод.
— Я перекажу їм, — неохоче пробурмотів Джек. Він уже відчував, що із цим можуть виникнути труднощі.
— Відтепер ми не працюватимемо на дні святих, — гнув свою лінію Філіп.
Вони відзначали чимало днів святих. Ці дні вважалися вихідними, але оплата роботи на свята обговорювалася окремо. У Кінгзбриджі діяло таке правило: якщо два чи більше днів святих припадали на один тиждень, то за роботу в перший з них платили, а другого свята працювали за бажанням. Більшість робітників працювала й на другий день. Тепер їх позбавляли такої можливості. Другий день святого буде обов’язковим неоплачуваним вихідним.
Джек переймався тим, що повинен переказати всі ці зміни мулярській ложі.
— Краще буде, якщо я подам це їм як питання до обговорення, а не просто поставлю перед фактом, — сказав він.
Філіп похитав головою.
— Тоді вони вважатимуть, що нам є що обговорювати, і постараються пом’якшити деякі умови. Вони запропонують працювати в половину днів святих і дозволити підвищення, хоч і з обмеженнями.
Пріор, звісно, мав рацію.
— Хіба це не розумно? — спитав Джек.
— Звісно ж, це розумно, — роздратовано відгукнувся Філіп. — Питання в тому, що я не можу йти на поступки. Я й без того хвилююся, що цих заходів буде недостатньо, і не можу їх пом’якшити.
— Добре, — сказав Джек. Філіп був явно не в тому настрої, коли міг поступитися. — Щось іще? — обережно додав він.
— Так. Припини купувати матеріали. Використовуй те каміння, залізо й деревину, які ми маємо.
— Але ж ми не платимо за деревину! — запротестував Джек.
— Ми платимо за те, щоб її привезли.
— Ваша правда. Добре.
Джек підійшов до вікна та подивився на каміння й колоди, складені на подвір’ї пріорату. Він зробив це машинально, адже й без того знав, які запаси має.
— Із цим труднощів не виникне, — сказав він, трохи подумавши. — Якщо буде менше робітників, то нам вистачить матеріалів аж до літа.
Філіп втомлено зітхнув.
— Не можу сказати напевне, чи найматимемо ми наступного року сезонних робітників, — мовив він. — Усе залежить від ціни на вовну. Краще попередь їх.
Джек кивнув.
— Схоже, все кепсько?
— Так погано ще не було, — відповів Філіп. — Країна конче потребує трьох років доброї погоди. І нового короля.
— Амінь, — відгукнувся Джек.
Філіп повернувся у свій будинок, а Джек увесь ранок розмірковував, як йому тепер бути. Будувати наву можна у два способи: прогін за прогоном, починаючи від середохрестя, в західному напрямку, або закласти основу всієї нави та поступово зводити стіни. Другий спосіб був швидший, але потребував більше робочої сили. Саме цього методу збирався дотримуватися Джек. Тепер він мусив переглянути своє рішення. Перший спосіб більше відповідав умовам, у яких кількість робітників була обмежена. Ще одна перевага способу будівництва прогону за прогоном полягала в тому, що зміни до проекту, які враховували б вплив вітру, можна буде випробувати на одному чи двох прогонах, перш ніж застосувати до всієї будівлі.
Джек також обмірковував те, який вплив нестача грошей матиме на будівництво собору надалі. Роботи упродовж наступних років могли й далі сповільнюватися. Він із жалем уявив, як стає старим і сивим і закінчує життя на цвинтарі пріорату, в затінку недобудованого собору, так і не здійснивши мрію всього свого життя.
Коли пролунали полуденні дзвони, він пішов у мулярську повітку. Чоловіки сиділи за елем і сиром — Джек помітив, що багато хто з них уперше відмовився від хліба. Він попросив тих, хто зазвичай обідав удома, ненадовго затриматися.