Філіпові двері завжди були відчинені. Джек постукав і увійшов. Філіп стояв на колінах у кутку перед невеличким вівтарем. «Невже він іще не намолився в церкві за весь день і більшу частину ночі?» — подумав Джек. Вогнище було холодне: Філіп економив. Джек мовчки зачекав, доки пріор підведеться й розвернеться до нього.
— Час покласти цьому край, — сказав Джек.
Зазвичай доброзичливе обличчя Філіпа посуворішало.
— Не бачу тут нічого складного, — холодно мовив він. — Вони можуть повертатися до роботи коли захочуть.
— На ваших умовах. — Філіп мовчки дивився на нього. — Вони не повернуться до роботи на ваших умовах і не стануть вічно чекати, доки ви поступитеся здоровому глузду, — продовжив Джек і поспішно додав: — Точніше тому, що їм здається здоровим глуздом.
— Не чекатимуть вічно? — перепитав Філіп. — Куди вони підуть, коли втомляться чекати? Їм більше нема де шукати роботи. Вони вважають, що тільки ми постраждали від голоду? Він лютує по всій Англії. Усі будівництва зменшують витрати.
— Тож ви чекатимете, доки вони приповзуть до вас на колінах, благаючи пробачити їм? — запитав Джек.
Філіп відвернувся.
— Я не хочу, щоб переді мною хтось повзав, — сказав він. — І не думаю, що хоч раз дав привід так думати про мене.
— Так, і саме тому я прийшов до вас, — мовив Джек. — Я знаю, що ви не хочете їх принижувати — це на вас не схоже. Крім того, якщо вони повернуться до роботи ображені й обурені, то надалі працюватимуть погано. Тому мені здається — і я певен у вашій згоді, — що їм треба дати можливість врятувати репутацію. А це означає піти на поступки.
Джек затамував подих. Це були ті слова, які він так довго обмірковував, і тепер настала вирішальна мить. Якщо Філіпа й це не зворушить, майбутнє на них чекає безрадісне.
Філіп довго й пильно дивився на Джека. З його обличчя Джек бачив, що той бореться зі своїми емоціями. Нарешті його вираз пом’якшав, і він сказав:
— Нумо присядемо.
Джек щосили старався не показати, яке полегшення відчув. Далі він збирався говорити про те, що не повторить нетактовності, яку проявив у розмові з будівниками.
— Ваше розпорядження щодо припинення закупівлі матеріалів може залишатися незмінним, — почав він, — як і заборона наймати нових працівників — проти цього ніхто не заперечує. І, як мені здається, їх можна переконати, що на дні святих робота припинятиметься, але за умови, що в інших питаннях ви підете на поступки.
Він зупинився, щоб дати Філіпові перетравити цю інформацію. До цього часу він лише погоджувався з його вимогами й ні про що не просив.
— Добре, — кивнув Філіп. — Які поступки?
Джек глибоко вдихнув.
— Їх сильно образила заборона на підвищення. Вони вважають, що ви зазіхаєте на давні повноваження ложі.
— Я пояснив, що не маю таких намірів, — втомлено сказав Філіп.
— Знаю-знаю, — квапливо вставив Джек. — Безперечно. І я вам вірю, але вони — ні.
Філіп, здавалося, образився. Як хтось міг йому не довіряти?
— Але це вже в минулому, — так само квапливо додав Джек. — Я запропоную компроміс, який нічого вам не коштуватиме.
Це зацікавило Філіпа.
— Нехай вони й далі вирішують, кого підвищувати, а кого — ні, за умови, що збільшення платні буде відтерміноване на рік, — продовжив Джек і подумав: «Знайди хоч одну причину відмовитися».
— Вони погодяться на це? — скептично спитав Філіп.
— Варто спробувати.
— А якщо я і через рік не зможу підвищувати платню?
— Через рік подивимося.
— Тобто через рік переглянемо цю домовленість?
— За необхідності, — знизав плечима Джек.
— Зрозуміло, — не надто схвально сказав Філіп. — Щось іще?
— Найбільший камінь спотикання — це звільнення працівників, що наймаються на літо. — Тут Джек був цілком щирий, адже це питання не можна було обійти. — На жодному будівництві в християнському світі не заведено негайного звільнення. Найшвидше — це наприкінці тижня. — Щоб Філіп не почувався збентеженим, він додав: — Я мав би попередити вас про це.
— Тож я маю тримати їх на роботі ще два дні?
— Тепер вони навряд чи цим задовольняться, — сказав Джек. — Якби ми від самого початку підійшли до всього інакше, таких труднощів не виникло б, але тепер вони захочуть більших поступок.
— Думаю, ти добре знаєш, яких саме.
Джек знав, і то була єдина справжня поступка, про яку він збирався просити.
— Зараз початок жовтня. Зазвичай ми звільняємо сезонних робітників на початку грудня. Зійдімося посередині та зробімо це на початку листопада.
— Це лише половина з того, чого я потребую.