— Хто з вас?! — закричав він. — Хто з вас зрадник?
Він подивився на збори. Усі відводили очі, але їхній сором не втішав його. Він був наче споневажений коханець.
— Хто передав вам пропозицію із Ширингу? — загримав він. — Хто у них старший майстер? — Він блукав очима по обличчях, аж доки його погляд зупинився на Альфреді. Хто б сумнівався. Йому стало огидно. — Альфред? — презирливо спитав він. — Ви йдете від мене, щоб працювати на Альфреда?
Усі мовчали. Нарешті Ден сказав:
— Саме так.
Джек зрозумів, що програв.
— Ну нехай, — гірко процідив він. — Ви знаєте мене й знаєте мого брата, але обрали Альфреда. Ви знаєте пріора Філіпа і так само знаєте графа Вільяма, але обрали Вільяма. Я скажу вам лише одне: ви заслужили все, що на вас чекає.
Розділ 15
I
— Розкажи мені історію, — попросила Алієна. — Ти зовсім перестав розповідати мені історії, як колись — пам’ятаєш?
— Пам’ятаю, — сказав Джек.
Вони були на своїй таємній лісовій галявині. Стояла пізня осінь, тож, замість сидіти в затінку біля струмка, вони розпалили багаття, укрившись під виступом скелі. Було сіре, холодне й темне надвечір’я, але кохання зігріло їх, а багаття весело тріскотіло. Вони сиділи голі, укрившись плащами.
Джек розгорнув плащ Алієни й торкнувся її грудей. Вона вважала, що її груди завеликі, й сумувала, що вони вже не такі підтягнуті й пружні, як до народження дітей. Але й такі, вони, схоже, подобалися йому не менше, що було для неї великою втіхою.
— Історія про принцесу, що жила у високому замку, — почав він і ніжно торкнувся її пипки. — І принца, що жив в іншому високому замку.
Джек торкнувся другої її пипки та продовжив:
— Щодня вони дивилися одне на одного крізь вікна своїх в’язниць і жадали перетнути долину, що їх розділяла.
Його рука зупинилась у неї між грудей і раптом опустилась униз.
— Але щонеділі вдень вони зустрічались у лісі!
Вона заверещала від несподіванки, а потім засміялася сама із себе.
Ці недільні зустрічі були найкращими моментами в житті, що швидко летіло під укіс.
Неврожаї та падіння ціни на вовну спричинили економічну катастрофу. Купці розорилися, містяни втратили роботу, а селяни голодували. Джекові, на щастя, платили: разом із кількома майстрами він повільно зводив перший прогін нави. А от Алієна мусила припинити виробництво тканини. Ще й справи в їхніх краях були гірші, ніж у Південній Англії загалом, — через те, як Вільям реагував на голод.
Алієні це боліло найбільше. Вільямові конче були потрібні гроші на будівництво нової церкви в Ширингу — церкви, якою він хотів вшанувати пам’ять своєї злобної, напівбезумної матері. Він вигнав чимало орендарів за несплату ренти, і тепер великі площі найродючіших земель у графстві стояли неорані, через що нестача зерна лише посилювалася. А Вільям тим часом постійно накопичував зерно у своїх клунях, щоб ціни зросли ще більше. Він мав небагато робітників, не мусив нікого годувати, тому голод тепер був йому навіть на руку. Але в перспективі він завдавав непоправної шкоди і володінням, і їхній спроможності годувати людей. Алієна згадувала графство під правлінням свого батька — заможний край з родючими ланами й багатими містами, — і це краяло їй серце.
На кілька років вона майже забула про обітниці, які вони з братом дали батькові перед його смертю. Відколи Вільям Гамлейський став графом, а в неї з’явилася сім’я, це перетворилося на якусь давню фантазію. Сам Річард тепер був поважним містянином і командував міською вартою. Він навіть одружився з місцевою дівчиною, донькою тесляра. На жаль, бідолашна мала слабке здоров’я й померла минулого року, не залишивши йому дітей.
Після того як почався голод, Алієна стала згадувати про права на графство. Вона знала, що якби Річард був графом, то з її допомогою зміг би пом’якшити наслідки неврожаїв. Але то так і залишалося фантазіями: Вільям був серед фаворитів короля Стефана, який переміг у громадянській війні, і ніщо не могло вплинути на цей стан речей.
Однак усі ці жалі забувалися на таємній галявині, коли вони з Джеком лягали на дерен кохатися. Від самого початку вони були ласі одне до одного — Алієна досі не забула, як колись давно її приголомшила власна хіть.
І навіть тепер, коли їй було вже тридцять три й коли після народження двох дітей її зад розширився, а колись плаский живіт обвиснув, Джека охоплювала така пристрасть до неї, що вони щонеділі кохалися по три-чотири рази.
Його жарт про ліс перейшов у пестощі, і Алієна потягнулася до нього, щоб поцілувати, коли раптом почула голос.