Вони в’їхали в замок. Там не було значних укріплень: граф Ширингський мав окремий замок за межами міста, і тому великі битви оминали Ширинг уже впродовж кількох поколінь. Замок радше слугував центром управління, де розташовувалися канцелярії шерифа та його підлеглих і темниці для злочинців. Філіп із Джонатаном прив’язали коней та увійшли в найбільшу споруду — велику залу.
Столи, які зазвичай стояли у формі літери «Т», переставили. Верхній ряд залишився на місці, але його підняли на поміст, а інші поставили перпендикулярно до нього уздовж двох протилежних стін — так, щоб між позивачами та відповідачами залишалася певна відстань і вони не кидалися одне на одного.
У залі вже було повно народу. Єпископ Валер’ян сидів з недоброзичливим виглядом за столом на помості. Поруч із ним — Вільям Гамлейський, який тихо розмовляв з єпископом, спостерігаючи за новоприбулими. Що він тут робить? Упродовж дев’яти місяців про нього нічого не було чутно — Вільям майже не виїздив зі свого селища, і Філіп, разом із багатьма іншими мешканцями графства, щиро сподівався, що він залишиться там назавжди. Але він був тут і сидів за столом так, немов і досі править графством. Філіп дивувався, які саме ниці, жорстокі й жадливі справи привели його в суд.
Філіп із Джонатаном сіли під стіну й стали чекати на початок слухань. У суді панувала жива, оптимістична атмосфера. Війна скінчилася, і вельможество повернулося до примноження своїх статків. Землі в графстві були родючі, і зусилля землевласників мали швидко принести результат: цього року очікувався рясний урожай. Ціни на вовну вже зросли. Філіп повернув майже всіх будівників, які пішли під час голоду. Люди, що пережили голодні роки, були здебільшого молоді, дужі та здорові. Вони були сповнені надій, і тепер, у великій залі Ширингського замку, це доводили рішучий вираз їхніх облич, сила їхніх голосів, нові чоботи чоловіків, химерні головні убори жінок і те, що вони мали власність, за яку варто було сперечатись у суді.
Коли разом із графом Річардом увійшов помічник шерифа, усі підвелися. Граф і супровідник піднялися на поміст, і помічник стоячи почав читати королівський рескрипт про призначення нового шерифа. Поки він зачитував формальний вступ, Філіп роздивлявся чотирьох можливих кандидатів на посаду. Він сподівався, що переможцеві не бракуватиме мужності, адже йому доведеться вершити правосуддя в присутності таких впливових вельмож, як єпископ Валер’ян, граф Річард і лорд Вільям. Переможець, напевне, вже знав про своє призначення — зазвичай це не було таємницею, — але ніхто із чотирьох кандидатів не виказував жодних ознак пожвавлення. Під час оголошення королівської волі новопризначений шериф мав би сидіти поруч із помічником, але зараз там були тільки Річард, Валер’ян і Вільям. Філіпа пройняла приголомшлива думка про те, що шерифом могли призначити Валер’яна, але те, що він почув далі, приголомшило його ще більше:
— Шерифом Ширингським призначається мій вірний слуга Вільям Гамлейський, і я наказую всім сприяти йому…
Філіп подивився на Джонатана й сказав:
— Вільям!
Містяни вибухнули здивованими й обуреними вигуками.
— Як йому вдалося? — спитав Джонатан.
— Напевне, заплатив.
— Звідки в нього гроші?
— Позичив у когось.
Вільям з усмішкою підійшов до дерев’яного трону посеред стола. Філіп пам’ятав, як колись він був вродливим юнаком. Йому і досі не було сорока, але через огрядне тіло та червоне від вина обличчя здавалося, що він набагато старший. Жвавість і оптимізм, що роблять обличчя привабливим, давно зникли, і їх замінили сліди розпусти.
Щойно Вільям сів, Філіп підвівся.
Джонатан також підвівся та прошепотів:
— Ми йдемо?
— За мною, — прошипів Філіп.
У залі запала тиша. Усі дивилися, як вони йдуть через залу. Натовп розступився перед ними. Вони підійшли до дверей і вийшли надвір. Щойно двері зачинилися за ними, юрба загула.
— У нас немає шансів на успіх, якщо судитиме Вільям, — сказав Джонатан.
— Навіть гірше, — зауважив Філіп. — Якби ми наполягали на своїй правоті, то ризикували б втратити й інші права.
— Ой леле, я й не подумав про це.
Філіп похмуро кивнув.
— Кінгзбриджський пріорат не доб’ється правосуддя, поки Вільям — шериф, Валер’ян — єпископ, а Річард — граф. Вони можуть зробити з нами що завгодно.