Я підійшов до Сіма та вручив йому і модель, і довгу капелюшну шпильку.
Він узяв кожну річ в окрему руку і збентежено глянув на них по черзі.
— Ти впевнений?
Я кивнув.
— Ну гаразд, — Сім глибоко вдихнув і розправив плечі. Коли він придивився до ляльки, його чоло зосереджено наморщилося.
Я зігнувся, заверещав і схопився за ногу.
Фела охнула. Вілем підскочив на ноги. Сіммон вирячив очі від жаху й задерев’янілими руками розвів ляльку і шпильку. Ошаліло поглянув на всіх.
— Я… Я не…
Я випростався та обтер сорочку.
— Просто тренуюся, — пояснив. — Крик вийшов надто дівчачим?
Сіммон аж обм’як від полегшення.
— А щоб тебе, — кволо промовив він і засміявся. — Не смішно, заразо.
Продовжуючи безпорадно сміятися, він витер із лоба шар поту.
Вілем пробурмотів щось сіаруською й повернувся на своє місце.
— Ваша трійця не гірша за мандрівну трупу, — сказала Мола.
Сіммон глибоко вдихнув і поволі випустив із себе повітря. Знову розправив плечі й підніс ляльку та шпильку перед собою. Одна рука в нього трусилася.
— Та на Тейлу, — промовив він. — Ти мене до смерті налякав. Тепер я так не можу.
— Ради всього святого, — Мола підвелася та, обійшовши вогонь, стала над Сіммоном. Простягнула обидві руки. — Давай мені, — забрала ляльку та шпильку й повернулася до мене, щоб зазирнути мені в очі. — Готовий?
— Секунду, — після двох витків постійної пильності відпустити алар, який мене захищав, було все одно що розтиснути кулак, який заціпенів, надто довго щось тримаючи.
За мить я похитав головою. Без алару було якось дивно. Я почувався майже голим.
— Не стримуйся, але про всякий випадок коли в ногу.
Мола трохи завагалася, пробурмотіла зв’язування і проштрикнула шпилькою ногу ляльці.
Тиша. Усі нерухомо стежили за мною.
Я не відчув нічогісінько.
— У мене все гаразд, — оголосив я та з цікавістю поглянув на Молу, тимчасом як усі знову почали дихати. — Це справді був твій максимум?
— Ні, — відверто сказала Мола, витягнувши шпильку з ноги ляльки та ставши на коліна, щоб потримати її над вогнем. — Це було обережне випробування. Я не хотіла знову чути твої дівчачі крики, — вона прибрала шпильку з вогню й підвелася. — Зараз уже атакую по-справжньому, — Мола занесла шпильку над лялькою й поглянула на мене. — Готовий?
Я кивнув. Вона на мить заплющила очі, а тоді пробурмотіла зв’язування і проштрикнула ляльці ногу розпеченою шпилькою. Метал ґрама почав холодити мені внутрішній бік руки, а ще я відчув, як щось ненадовго натиснуло мені на м’яз литки, неначе хтось тицьнув мене пальцем. Я опустив погляд, пересвідчуючись у тому, що то не Сіммон мені мститься, тицяючи сучком.
Відвівши погляд, я не побачив того, що Мола зробила далі, але відчув іще три тупі уколи — по одному в кожну руку та ще один у щільний м’яз просто над коліном. Ґрам став холоднішим.
Я почув, як Фела охнула, й, підвівши погляд, побачив, як Мола, спохмурніла й рішуча, кинула ляльку просто у ватру, бурмочучи ще одне зв’язування.
Коли воскова лялька пролетіла дугою в повітрі, Сіммон здивовано зойкнув. Вілем знову підскочив на ноги й мало не кинувся на Молу, та не встиг її зупинити.
Лялька впала поміж розжареного вугілля, вибухнувши іскрами. Мій ґрам почав холодити руку мало не до болю, і я божевільно розсміявся. Всі повернулися в мій бік. Їхні обличчя виражали різні відтінки жаху та недовіри.
— У мене все гаразд, — запевнив я. — Однак це по-справжньому дивне відчуття. Якесь тремке. Наче я стою на теплому сильному вітрі.
Ґрам уже холодив мені руку, наче крижинка. Тоді дивне відчуття зникло, бо лялька розтанула, знищивши симпатичний зв’язок. Коли віск запалав, вогонь підскочив.
— Боляче було? — стривожено запитав Сіммон.
— Анітрохи, — відповів я.
— І це було все, на що я була здатна, — зауважила Мола. — Щоби зробити більше, мені знадобився б доступ до ковальського горна.
— А вона ел’те, — самовдоволено докинув Сіммон. — Закладаюся, що вона втричі кращий симпатик, аніж Емброуз.
— Щонайменше втричі, — виправив я. — Але вже хто-хто всіма правдами й неправдами відшукав би ковальське горно, так це Емброуз. Ґрам можна пересилити, атакувавши його досить сильно.
— То завтра ми продовжимо? — запитала Мола.
Я кивнув.
— Краще поберегтися, ніж потерпіти.
Сіммон тицьнув сучком у те місце серед багаття, куди впала лялька.
— Якщо Мола може діяти геть не стримуючись, а це ніяк на тебе не впливає, то, може, ти й від Деві вбережешся. Дай собі час відсапатися.