— Багато чув про тебе, — сказав Вілем, глипаючи на Деві. — Думав, ти вища на зріст.
— І як це в тебе виходить? — сухо запитала та. — Ну, думати.
Я замахав руками, щоби привернути увагу всіх присутніх.
— Уже пізно, — оголосив я. — Треба ставати на позиції.
Фела кивнула.
— Хочу про всякий випадок прийти заздалегідь, — вона нервово розправила рукавички. — Побажайте мені удачі.
Мола підійшла до неї та швидко її обняла.
— Усе буде гаразд. Залишайся з ним десь на людях. Якщо на вас дивитимуться, він буде поводитися краще.
— Розпитуй його про його вірші, — порадила Деві. — Він протеревенить увесь час.
— Якщо його візьме нетерплячка, похвали вино, — додала Мола. — Кажи щось на кшталт: «О, мені б іще келишок, але боюся, що воно вдарить у голову». Він купить цілу пляшку і спробує влити її в тебе.
Деві кивнула.
— Так він не чіплятиметься до тебе ще щонайменше пів години, — вона потягнулась і трохи підтягнула верх Фелиної сукні. — Почни зі строгості, а згодом, ближче до кінця вечері, трішки відкрийся. Нахиляйся. Воруши плечима. Якщо він постійно бачитиме дедалі більше, то подумає, що до чогось наближається. Так у нього не виникатиме бажання розпускати руки.
— Це найстрашніше, що я коли-небудь бачив, — тихо зауважив Вілем.
— Невже всі жінки на світі таємно знають одна одну? — запитав Сім. — Це багато що пояснило б.
— Нас в Арканумі заледве сотня, — єхидно сказала Деві. — Нас запроторюють до одного крила у Стайнях, хочемо ми насправді там жити чи ні. Як ми можемо не знати одна одну?
Я підійшов до Фели й віддав їй тонку дубову гілочку.
— Коли ми закінчимо, я подам тобі сигнал. Якщо він утече від тебе, сигналізуй мені.
Фела вигнула брову.
— Жінка може сприйняти це несхвально, — сказала вона, а тоді всміхнулася й заховала гілку в своїй довгій чорній рукавичці. Її сережки гойднулись і знову відбили світло. Вони були смарагдові. Гладенькі смарагдові краплі.
— Гарні сережки, — сказав я Деві. — Де ти їх здибала?
Вона примружила очі, неначе намагаючись вирішити, образитись їй чи ні.
— Ними погасив борг один гарненький хлопчина, — відповіла. — Щоправда, це не твоє діло.
Я знизав плечима.
— Мені просто цікаво.
Фела помахала рукою й пішла геть, але перш ніж вона віддалилася бодай на десять футів, її наздогнав Сіммон. Він зніяковіло всміхнувся, заговорив і кілька разів емоційно змахнув руками, а тоді віддав їй щось. Вона всміхнулася й заховала це в довгій чорній рукавичці.
Я повернувся до Деві.
— Ти, як я розумію, знаєш план?
Вона кивнула.
— Як далеко його кімната?
— Трохи більше ніж за пів милі, — винувато сказав я. — Ковзання…
Деві урвала мене жестом і різко сказала:
— Я займаюся розрахунками сама.
— Атож, — я показав на свою дорожню торбу, що лежала край кострища. — Там віск і глина, — передав Деві тоненьку березову гілочку. — Я подам тобі сигнал, коли ми станемо на позиції. Почни з воску. Добряче розминай його пів години, а тоді подай сигнал і перейди до глини. Глині приділи не менш як годину.
Деві пирхнула.
— Із ватрою за спиною? Мені знадобиться максимум п’ятнадцять хвилин.
— Ти ж розумієш, що вона не конче має ховатись у його шухляді для шкарпеток. Може, вона під замком там, де мало повітря.
Деві відмахнулася від мене.
— Я своє діло знаю.
Я відповів напівпоклоном.
— Залишаю це у твоїх умілих руках.
— І це все? — обурено запитала Мола. — Мені ти годину читав лекції! Мене ти опитував!
— Зараз нíколи, — просто сказав я. — А ти будеш тут і в разі потреби зможеш її проінструктувати. До того ж так уже сталося, що Деві — одна з небагатьох людей, що, як я підозрюю, можуть бути кращими симпатиками, ніж я.
Деві похмуро зиркнула на мене.
— Підозрюєш? Та я побила тебе, наче руду дитину. Ти був моєю маленькою симпатичною маріонеткою.
— То було два витки тому, — відказав я. — Відтоді я багато чого навчився.
— Маріонеткою? — запитав Вілема Сім. Віл пояснив йому на мигах, і вони обидва розреготалися.
Я покликав Вілема жестом.
— Ходімо.
Перш ніж ми пішли, Сім вручив мені маленьку баночку.
Я кинув на неї дивний погляд. Алхімічний засіб від Сіма вже був захований у мене під плащем.
— Що це?
— Просто мазь на той випадок, якщо ти обпечешся, — пояснив він. — Але якщо її змішати із сечею, вона перетвориться на солодощі, — повідомив Сім із кам’яним обличчям. — Смачні солодощі.