Чоловік перехопив мій погляд.
— Кажу це тобі, щоб ти не думав, ніби я намагаюся тебе ошукати. Я заплатив цілий твердий гріш, а тоді сам прийшов з Імрі, хоч мені це й було не по дорозі, — він оглянув загальну залу. — Хоча, мабуть, хлопака, який має такий гарний шинок, не буде бурчати через те, що мусить віддати комусь належне.
Я засміявся й пояснив:
— Шинок не мій. У мене просто є тут кімната.
— А… — вимовив він, явно трохи розчарований. — Ти тут так стояв, що був трохи схожий на власника. І все ж певен, що ти розумієш: мені на цьому треба заробити.
— Розумію, — сказав я. — Яку ціну ти вважаєш справедливою?
Він окинув мене поглядом із голови до ніг, придивившись до одягу.
— Гадаю, був би радий відробити свій твердий гріш і ще дістати м’який на додачу.
Я дістав гаманець і порибалив у ньому. На щастя, за кілька днів до цього я пограв увечері в карти і в мене було трохи атурської валюти.
— Начебто справедливо, — промовив я, передаючи гроші.
Шалдієць зібрався піти, але відтак розвернувся назад.
— Просто цікаво, — сказав він, — ти заплатив би за нього два тверді гроші?
— Мабуть, — визнав я.
— Кіст, — лайнувся він, а тоді знову пішов надвір, гримнувши дверима.
Конверт був із важкого пергаменту, зморшкуватий і брудний від тривалого носіння. На печатці олень стояв дибки перед бочкою й арфою. Я міцно затиснув конверт між пальцями та зламав печатку, сідаючи.
Лист був такий:
Квоуте!
Вибач, що покинула Імрі без жодного попередження. Я відправила Тобі послання того вечора, коли від’їздила, та гадаю, що ти його так і не отримав.
Я подалася у світи в пошуках кращої долі та кращих Можливостей. Я люблю Імрі й люблю раз-у-раз насолоджуватися твоїм товариством, хай і Нерегулярно, але жити в цьому місті дорого, а мої перспективи останнім часом звузилися.
В Іллі чудово, всюди положисті пагорби. Погода мені вельми до вподоби, тут тепліше, а повітря пахне морем. Здається, я могла б перебути цілу зиму, не злігши через легені. Вперше за багато років.
Я провела певний час у Малих королівствах і бачила сутичку між двома гуртами вершників. Ти й не чув такого грюкоту та Іржання Коней. Ще я провела якийсь час у плаванні, навчилася всіляких морських вузлів, а також правильно плюватися. До того ж у мене неабияк поповнився Ненормативний Вокабуляр.
Якщо ти гарненько попросиш, коли ми зустрінемося наступного разу, я можу продемонструвати свої новоздобуті навички.
Я вперше побачила Найманку з Адемів. (Тут їх називають кривавими сорочками.) Вона навряд чи більша за мене й має просто надзвичайні сірі очі. Гарна із себе, але дивна й тиха, безупинно сіпається. Я не бачила, як вона б’ється, і не впевнена, що бажаю побачити. Хоча відчуваю цікавість.
Я досі залюблена в арфу. І наразі живу з одним вправним паном (не називатиму його на ім’я) задля підвищення кволифікації в цій справі.
Пишучи Цього листа, я випила вина. Згадую про це, щоб виправдатися за те, як вище написала слово «Квалліфікації». Кваліфікації. Кіст. Ти розумієш, про що я.
Прошу пробачення за те, що не написала швидше, та я чимало подорожувала й досі не мала Чим написати Листа. Тепер, зробивши це, я думаю, що ще довгенько не знайду подорожнього, якому довірю відправити цю епістолу в довгий шлях до тебе.
Думаю про тебе часто і з любов’ю.
Твоя
Д.
Постскриптум: Сподіваюся, футляр для лютні служить тобі добре.
***
Того дня заняття в Елодіна почалося дивно.
По-перше, Елодін таки прийшов вчасно. Це заскочило нас зненацька, позаяк шестеро студентів, які залишилися, вже звикли проводити перші двадцять-тридцять хвилин заняття за плітками, грою в карти й бурчанням про те, як мало ми дізнаємося. Ми навіть не помітили Майстра-Іменувача, доки він не опинився на середині сходів у лекційній залі й не плеснув у долоні, щоби привернути нашу увагу.
Другою дивовижею було те, що Елодін убрався у свій офіційний одяг. Я бачив його в ньому раніше, коли цього вимагала ситуація, та він завжди носив його неохоче. Навіть на вступних співбесідах цей одяг зазвичай був пом’ятий і занедбаний.
Сьогодні ж він убрався так, ніби був налаштований серйозно. Одяг видавався гарним і нещодавно випраним. Волосся в Елодіна теж було не таке скуйовджене, як зазвичай. Воно неначе було підрівняне й зачесане.