Кілвін знизав плечима й підняв арбалет. Притиснута до його широкого плеча, зброя здавалася дрібною, і він трохи повагався, обережно прицілюючись із неї. Я з подивом зауважив, як Кілвін спокійно вдихнув на пів сили, а тоді поволі видихнув, натиснувши на спусковий гачок.
Арбалет смикнувся, тенькнув шпагатом, і стріла втратила чіткість.
Пролунало різке металічне «дзень», і стріла зупинилася в повітрі, неначе влучивши в невидиму стіну. Впала й заторохтіла об кам’яну підлогу посередині кімнати, за п’ятнадцять футів від опудала.
Не в змозі стриматись, я розсміявся й переможно підкинув руки в повітря.
Кілвін здійняв брови й поглянув на мене. Я божевільно всміхнувся.
Майстер підібрав стрілу з підлоги й іще раз її оглянув. Тоді знову звів арбалет, прицілився й натиснув на спусковий гачок.
«Дзень». Стріла впала на підлогу вдруге, відкотившись трохи вбік.
Цього разу Кілвін зауважив джерело звуку. Зі стелі у віддаленому кутку кімнати звисав металевий предмет завбільшки з великий ліхтар. Він гойдався вперед-назад і трохи крутився, неначе хтось щойно злегка вдарив по ньому.
Я зняв його з гачка і приніс до робочого столу, за яким чекав майстер Кілвін.
— Що це за штука, ре’ларе Квоуте? — із цікавістю спитав він.
Я поставив її на стіл із важким глухим звуком.
— Загалом, майстре Кілвін, можна сказати, що це пристрій кінетичного опору з автоматичним зведенням, — я гордо всміхнувся. — Якщо конкретніше, він зупиняє стріли.
Кілвін нахилився до нього, але там не було на що дивитися, крім безликих пластин із темного заліза. Моє творіння було найбільше схоже на великий восьмигранний ліхтар, повністю виготовлений із металу.
— І як ти його називаєш?
Цього у своєму винаході я й не додумав. Мені спала на гадку сотня назв, але жодна чомусь не підходила. «Пастка для стріл» — якось банально. «Друг мандрівника» — прозаїчно. «Бандитська згуба» — якась абсурдна мелодрама. Я нізащо більше не зміг би поглянути в очі Кілвінові, якби спробував так назвати пристрій.
— Із назвою в мене проблеми, — зізнався я. — Але наразі я зву його стрілоловом.
— Гм-м-м, — видихнув Кілвін. — Якщо бути точним, він не ловить стріл.
— Знаю, — з досадою відповів я. — Але вибір був між цим і «дзень».
Кілвін скоса глянув на мене, злегка всміхнувшись очима.
— А здавалося б, учень Елодіна має бути вправнішим іменувачем, ре’ларе Квоуте…
— Майстре Кілвін, Деліварі було просто, — сказав я. — Він просто зробив кращу вісь і дав їй своє ім’я. Я ж не можу просто взяти й назвати цю штуку «Квоут».
Кілвін реготнув.
— А й справді, — він знову повернувся до стрілолова, з цікавістю придивляючись до нього. — Як він працює?
Я всміхнувся й дістав великий згорток паперу, вкритий схемами, складною сиґалдрією, металургічними символами й ретельно виписаними формулами кінетичного перетворення.
— Є дві основні частини, — пояснив я. — Перша — сиґалдрія, що автоматично утворює симпатичний зв’язок із будь-яким тонким шматком металу, що швидко рухається, в радіусі двадцяти футів. Можу вам сказати, що витратив два довгі дні, перш ніж додумався до цього.
Я потицяв у потрібні руни на папері.
— Спершу я гадав, що цього має вистачити самого по собі. Сподівався, що, якщо прив’язати наконечник стріли на підльоті до нерухомого шматка заліза, той поглине кінетичну енергію стріли та знешкодить її.
Кілвін похитав головою.
— Таке вже пробували.
— Я мав би це усвідомити, ще навіть не спробувавши, — сказав я. — У найкращому разі залізо поглинає третину кінетичної енергії стріли, а якщо в людину на дві третини поцілила стріла, їй однаково буде непереливки.
Я показав на іншу схему.
— Насправді мені було потрібне щось здатне протидіяти стрілі. А протидіяти воно мало дуже швидко й дуже сильно. Врешті я скористався пружинною сталлю з пастки на ведмедів. Ясна річ, зміненою.
Я взяв із робочого столу вільний наконечник для стріли й удав, ніби той наближається до стрілолова.
— По-перше, стріла надходить близько й установлює зв’язок. По-друге, кінетична енергія стріли, що надходить, змушує спрацювати спуск; це все одно що пастка, на яку хтось наступив, — я різко клацнув пальцями. — А тоді енергія, збережена у пружині, протидіє стрілі, зупиняючи її чи навіть відштовхуючи назад.