Бредон провів рукою по сивій бороді.
— Я не сорока. Я не потребую нічого блискучого й не цікавлюся думкою пліткарів. Я граю менш помітно й на більш віддалену перспективу, — він заходився розв’язувати шворку на чорному оксамитовому мішечку. — Ти людина недурна. Я знаю це, бо мейр не марнує часу на дурнів. Знаю, що ти або добувся в мейра ласки, або маєш шанс добутися цієї ласки. Тож ось мій план, — він знову тепло всміхнувся. — Хочеш почути мій план?
Я зрозумів, що несвідомо сам почав усміхатись, як і раніше.
— Це було б надзвичайно люб’язно з вашого боку.
— Мій план такий: підлеститися до тебе зараз. Я стану корисним і цікавим. Надаватиму можливість поговорити та скоротати час, — він висипав на мармуровий стіл купку округлих камінців. — А тоді, коли твоя зоря зійде на небосхилі мейра, в мене може з'явитися несподівано корисний друг, — Бредон заходився сортувати камінці за кольором. — А якщо твоя зоря все ж не зійде, я однаково матиму з цього кілька партій у так.
— Також вашій репутації, гадаю, не нашкодять кілька годин, проведених наодинці зі мною, — зауважив я. — Річ у тім, що всі інші мої розмови були безплідні й навряд чи могли протривати довше за чверть години.
— І в цьому теж є частка правди, — сказав він, почавши розставляти камінці. Його допитливі карі очі знову мені всміхнулись. — О так, гадаю, грати з тобою буде доволі весело.
***
Наступні кілька годин я вчився грати в так. Це сподобалося б мені, навіть якби я не божеволів від неробства. Так — це одна з найкращих ігор: правила прості, стратегія складна. Бредон спритно здолав мене в усіх п’яти партіях, які ми зіграли, але я можу з гордістю сказати, що він жодного разу не здолав мене двічі в один спосіб.
Закінчивши п’яту партію, він відкинувся назад і вдоволено зітхнув.
— Ця партія вже була непогана. Ось у цьому кутику ти вчинив розумно, — Бредон поворушив пальцями, показуючи на край дошки.
— Недостатньо розумно.
— І все-таки розумно. Просто знай: те, що ти спробував зробити, називається «падіння струмочника».
— А як називається прийом, завдяки якому ви від цього ухилилися?
— Я називаю його «захист Бредона», — відповів він і по-молодецьки всміхнувся. — Але так я називаю будь-який маневр, у ході якого виплутуюся зі скрутного становища, проявляючи надзвичайну тямущість.
Я засміявся і знову заходився розділяти камінці.
— Ще раз?
Бредон зітхнув.
— На жаль, у мене призначена зустріч, якої не можна уникнути. Мені не треба мчати за двері, але часу ще на одну партію в мене немає. Принаймні годящу.
Заходившись збирати камінці в оксамитову торбинку, він окинув мене поглядом карих очей.
— Не буду ображати тебе, питаючи, чи знайомий ти з місцевими звичаями, — сказав Бредон. — Однак я подумав, що можу дати тобі кілька загальних порад: а ну ж як вони стануть тобі у пригоді? — він усміхнувся мені. — Звісно, найкраще буде їх послухати. Відмовившись, ти покажеш, що знаєш про таке.
— Звісно, — промовив я з незворушним обличчям.
Бредон висунув шухляду в столі й витягнув пригорщу залізних перснів, які ми прибрали, щоб звільнити дошку для своєї гри.
— Представлення перснів має глибоке значення. Скажімо, якщо вони безладно накидані в миску, це вказує на відсутність інтересу до соціальних аспектів двору.
Він розклав персні так, щоб мені було видно вигравірувані на них імена.
— Якщо вони дбайливо розкладені, це показує, що ти пишаєшся своїми зв’язками, — Бредон підвів погляд і всміхнувся. — Так чи інакше, новоприбулих зазвичай лишають наодинці у вітальні, користуючись якимось приводом. Це дає їм змогу перебирати твою колекцію, щоб задовольнити цікавість.
Знизавши плечима, Бредон підсунув персні до мене.
— Ти, звісно, завжди пропонував повернути ці персні власникам, — вимовив він так, щоб це не прозвучало як запитання.
— Звісно, — чесно сказав я. Треп знав про це.
— Так найввічливіше, — Бредон підвів погляд на мене. Його карі очі, що визирали з ореолу білого волосся й бороди, скидалися на совині. — Ти носив якісь із них на людях?
Я продемонстрував оголені руки.
— Носіння персня може вказувати на борг або на намагання добутися ласки, — він подивився на мене. — Якщо мейр раптом відмовиться забрати в тебе свій перстень, це вказуватиме на те, що він бажає зробити зв’язок із тобою дещо більш офіційним.
— А якщо я не носитиму персня, це вважатиметься за образу, — сказав я.
Бредон усміхнувся.
— Може, й так. Демонструвати перстень у вітальні — це одне, а демонструвати його на руці — зовсім інше. Якщо людина носить перстень від вищого за себе, це може видатися доволі безцеремонним. Також, якби ти прийшов до мейра, надівши перстень від іншого шляхтича, він міг би на це образитися. Неначе хтось уполював тебе без дозволу в його лісі.