Бредон відкинувся на спинку стільця.
— Я говорю про все це узагальнено, — додав він, — бо підозрюю, що ця інформація вже добре тобі відома, а ти ґречно дозволяєш старій людині поплескати язиком.
— А може, я досі оговтуюся після низки приголомшливих поразок у так, — відповів я.
Він відмахнувся від моїх слів, і я помітив, що на його пальцях немає жоднісінького персня.
— Ти швидко до нього призвичаївся — як то кажуть, наче барон до борделю. Гадаю, десь за місяць тебе стане непросто побити.
— От тільки зачекайте, — промовив я. — Я здолаю вас уже в наступній партії.
Бредон реготнув.
— Приємно це чути, — він сягнув у кишеню й витягнув іще одну, меншу торбинку з оксамиту. — Також я приніс тобі маленький даруночок.
— Та не варто… — задумливо відповів я. — Ви вже й так пів дня мене розважали.
— Будь ласка, — промовив він і пересунув торбинку через стіл. — Я мушу наполягти. Вони твої без зобов’язань, оренди чи застави. Я роблю цей подарунок із власного вибору.
Я перевернув торбинку, і на мою долоню з дзенькотом висипалися три персні. Золотий, срібний і залізний. На кожному було витравлене моє ім’я: «Квоут».
— До мене дійшла чутка, що твій багаж утрачено, — додав Бредон. — І я подумав, що вони можуть стати у пригоді, — він усміхнувся. — Особливо якщо ти бажаєш іще раз зіграти в так.
Я покрутив персні на долоні, знічев’я замислившись, який золотий перстень насправді: повністю із золота чи просто оздоблений ним.
— А який перстень я мав би послати своєму новому знайомому, якби забажав його товариства?
— Ну… — поволі заговорив Бредон. — Це дійсно складно. Стрімко й неґречно вломившись до твоїх кімнат, я злегковажив належним знайомством і не повідомив тобі про свої титул і ранг, — його карі очі серйозно вдивилися в мої.
— А з мого боку питати про таке було би страшенно неввічливо, — поволі додав я, не зовсім розуміючи, до чого він веде.
Бредон кивнув.
— Тож поки що ти маєш уважати, буцімто я не маю чи то титулу, чи то рангу. Це ставить нас у цікаве становище: тебе не представлено двору, а мене не представлено тобі. Через це з твого боку було б доречно послати мені срібний перстень, якби ти колись у майбутньому захотів пообідати зі мною чи милостиво програти ще одну партію в так.
Я покрутив срібний перстень між пальцями. Якщо я пошлю його Бредонові, піде поголос, буцімто я вважаю себе приблизно рівним йому за рангом, а що в нього за ранг, я гадки не мав.
— Що скажуть люди?
Його очі трохи заіскрились.
— А й справді, що?
***
Тож дні минали далі. Мейр викликав мене до себе заради вишуканих бесід. Шляхтичі-сороки надсилали свої візитівки й персні, а за це діставали ґречну відсіч у розмовах.
Я не божеволів від нудьги в чотирьох стінах лише завдяки Бредонові. Наступного дня я послав йому свій новий срібний перстень із візитівкою, на якій було написано: «До ваших послуг. Мої кімнати». П’ять хвилин по тому він прибув зі своїм столом для гри в так і торбинкою камінців. Запропонував повернути мені перстень, і я якомога люб’язніше його прийняв. Був би не проти, якби Бредон залишив його собі. Але він знав, що такий у мене лиш один.
Наша п’ята партія урвалася, коли мене викликав мейр. На відшліфованій срібній таці кур’єра темнів його залізний перстень. Я перепросив Бредона й помчав до садів.
Того ж вечора Бредон послав мені свій срібний перстень і візитівку зі словами: «Після вечері. Твої кімнати». Я написав на візитівці: «З радістю», — і відіслав її назад.
Коли Бредон прийшов, я запропонував повернути йому перстень. Він ґречно відмовився, і перстень приєднався до решти викладених у мисці біля моїх дверей. Там усім було видно, як він виблискує ясним сріблом серед пригорщі заліза.
Розділ п’ятдесят восьмий. Залицяння
Мейр не викликав мене вже два дні.
Я застряг у своїх кімнатах і мало не ошалів від нудьги й роздратування. Найгірше було те, що я не знав, чому мейр мене не викликає. Він заклопотаний? Я його образив? Я міркував, чи не послати йому візитівку разом із золотим перснем, отриманим від Бредона. Але якщо Алверон випробовував моє терпіння, це могло бути тяжкою помилкою.
Однак мені урвався терпець. Я приїхав сюди, щоби здобути покровителя чи бодай якусь допомогу в гонитві за амірами. А наразі за всю службу в мейра спромігся лише остаточно сплющити дупу. Якби не Бредон, то присягаюся, мені вже піна з рота йшла б.