— Хо-хо! — сказав він. — Оце так!
Коли я повернувся, Бредон сидів біля дошки для гри в так і тримав два персні, які я нещодавно дістав від Стейпса.
— Безумовно, навмисне не придумаєш, — мовив він. — Вочевидь, я вчора неправильно все зрозумів, коли мого кур’єра спровадив від твоїх дверей відверто набурмосений вартовий.
Я всміхнувся йому і сказав:
— Останні кілька днів минули захопливо.
Бредон узявся за підборіддя й реготнув, ставши ще подібнішим до сови, ніж зазвичай.
— Насмілюся сказати, — промовив він, демонструючи срібний перстень, — це свідчить про неабияку історію. Але це… — він показав ціпком на білий перстень. — Це вже щось абсолютно інше…
Я підтягнув стілець навпроти нього й заговорив:
— Буду з вами відвертим. Можу лише здогадуватися, з чого він виготовлений, а тим паче — що він означає.
Бредон здійняв брову.
— Надзвичайно чесно сказано.
Я знизав плечима й зізнався:
— Я почуваюся трохи впевненішим у своєму становищі тут. Досить впевненим, щоб бути дещо менш настороженим із людьми, які виявили до мене доброту.
Він знову реготнув, поклавши срібний перстень на дошку, і сказав:
— Упевненим. Насмілюся сказати, що недарма, — узяв білий перстень. — І все ж не дивно, що ти про це не в курсі.
— Я гадав, що існують усього три види перснів, — зауважив я.
— Здебільшого це правильно, — сказав Бредон. — Але дарування перснів — звичай вельми давній. Простолюд дотримувався його задовго до того, як це стало грою для панів. І хоча Стейпс дихає розрідженим повітрям разом із нами всіма, родина в нього, безумовно, проста.
Бредон поклав білий перстень назад на дошку й накрив його обома руками.
— Ті персні виготовлялися з матеріалів, які легко можуть відшукати прості люди. Юний закоханий міг подарувати тій, до кого залицявся, перстень із молодої зеленої трави. Перстень із вичиненої шкіри обіцяє службу. І таке інше.
— А роговий перстень?
— Роговий перстень — ознака ворожості, — сказав Бредон. — Сильної та тривалої ворожості.
— А… — вимовив я, трохи шокований. — Зрозуміло.
Бредон усміхнувся й підніс білий перстень на світло.
— Але це, — зауважив він, — не ріг. Структура не та, та й Стейпс нізащо не подарував би рогового персня разом зі срібним, — похитав головою. — Ні. Якщо мій здогад правильний, цей перстень кістяний.
Він передав перстень мені.
— Чудово, — похмуро вимовив я, крутячи його в руках. — І що це означає? Що він штрикне мене в печінку й зіштовхне в сухий колодязь?
Бредон усміхнувся мені широкою теплою усмішкою.
— Перстень із кістки вказує на великий і тривалий борг.
— Зрозуміло, — я потер його пальцями. — Мушу сказати, що мені більше до вподоби, коли мені винні послугу.
— Не просто послугу, — сказав Бредон. — Традиційно такі персні вирізьблюють із кісток померлих членів родини, — він здійняв брову. — І хоча я сумніваюся, що так воно є в цьому випадку, це справді передає думку.
Я підвів погляд, досі трохи ошелешений усім почутим.
— Яку саме?..
— Що такі дарунки не підносять просто так. Це не частина тих ігор, у які грають пани, і такі персні не слід демонструвати, — він позирнув на мене. — Бувши тобою, я сховав би його в безпечне місце.
Я обережно поклав перстень у кишеню і сказав:
— Ви мені дуже допомогли. Якби ж то я міг відплатити…
Бредон підняв руку, урвавши мене на середині речення. А тоді з серйозною обережністю показав одним пальцем униз, стиснув кулак і постукав кісточкою пальця по поверхні дошки для гри в так.
Я всміхнувся й дістав камінці.
***
— Здається, я нарешті починаю опановувати цю гру, — сказав я за годину після поразки з мінімальним відривом.
Бредон із відразою на обличчі відштовхнув свій стілець від столу і сказав:
— Ні. Навпаки. Ти знаєш основи, та геть не розумієш суті.
Я заходився сортувати камінці.
— Суть у тому, що я нарешті близький до того, щоб уперше вас перемогти.
— Ні, — заперечив Бредон. — Аж ніяк. Так — це хитромудра гра. Саме тому мені так важко знайти людей, які вміють у неї грати. Просто зараз ти незграбний, як харцизяка. Власне, граєш гірше, ніж два дні тому.
— Визнайте, — сказав я. — Крайнього разу я майже вас здолав.
Він лиш набурмосився і владно показав на стіл.
Я енергійно взявся за гру, всміхаючись і мугикаючи собі під носа, впевнений, що сьогодні таки здолаю Бредона.
Але я був максимально далекий від істини. Бредон ставив свої камінці безжально, жодної миті не вагаючись між ходами. Він розправився зі мною легко, наче розірвав навпіл аркуш паперу.