— Я сказав би, — відповів я, — та не хочу, щоб ти гірше про мене думала.
— Моя думка про тебе погіршилася, бо ти приховав дещо від учительки, — серйозно сказала вона. — Між нами повинна бути довіра.
Я зітхнув.
— Радий, що моя відповідь тобі сподобалася. Але, чесно кажучи, я не знаю, що це означає.
— Я не питала тебе, що це означає, — невимушено сказала вона.
— Це просто безглузда відповідь, — мовив я. — Я знаю, що всі ви дуже цінуєте летані, та насправді я його не розумію. Я просто знайшов спосіб прикинутися.
Вашет поблажливо всміхнулася.
— Вдати, ніби розумієш летані, неможливо, — впевнено заявила вона. — Це все одно що плавати. Якщо ти дійсно знаєш як воно, це очевидно всякому, хто на тебе дивиться.
— Вдавати, що вмієш плавати, теж можливо, — зауважив я. — Я просто рухав руками та йшов по дну річки.
Вашет із цікавістю поглянула на мене.
— Що ж, чудово. І як тобі вдалося нас обдурити?
Я пояснив їй, що таке «кружляння листка». Пояснив, як навчився занурювати свої думки в легкий, порожній, плинний простір, у якому відповіді на їхні запитання надходять із легкістю.
— Отже, ти крав відповіді в самого себе, — промовила Вашет із удаваною серйозністю. — Спритно обдурив нас, видобуваючи відповіді зі власного розуму.
— Ти не розумієш, — відказав я, роздратувавшись. — Я навіть не здогадуюся, що таке летані насправді! Це не шлях, але воно допомагає обрати шлях. Це найпростіший шлях, але побачити його непросто. Чесне слово, ви говорите наче п’яні картографи.
Я пошкодував про ці слова, щойно вони злетіли з моїх вуст, але Вашет лише засміялася.
— На світі чимало п’яниць, які незле розуміються на летані, — сказала вона. — Знання деяких із них легендарні.
Помітивши, що я все одно стривожений, вона спробувала заспокоїти мене жестом.
— Я теж не розумію летані, принаймні так, щоб це можна було пояснити комусь іншому. Навчання летані — це мистецтво, яким я не володію. Якщо Темпі вдалося прищепити тобі летані, це чудово його характеризує.
Вашет серйозно нахилилася вперед.
— Почасти річ у твоїй мові, — продовжила вона. — Атурська дуже відверта. Дуже точна і прямолінійна. Наша мова насичена прихованими смислами, тож нам легше прийняти думку про існування того, чого не можна пояснити. Найбільшою з таких речей є летані.
— Ти не могла б навести приклад іще чогось такого, крім летані? — запитав я. — І прошу, не кажи «блакитний», бо я можу геть знавісніти просто на цій лаві.
Вона ненадовго замислилася.
— Любов така. Ти знаєш, що вона таке, але вона не надається до детального пояснення.
— Любов — поняття витончене, — визнав я. — Воно важке для розуміння, як справедливість, але визначити його можна.
Вашет зблиснула очима.
— Тоді зроби це, мій розумний учню. Розкажи мені про любов.
Я замислився — спершу трохи, а тоді серйозно.
Вашет усміхнулася.
— Ти розумієш, як легко мені буде знайти дірки в будь-якому визначенні, яке ти даси.
— Любов — це готовність зробити для когось що завгодно, — сказав я. — Навіть на шкоду собі.
— Тоді, — відказала вона, — чим любов відрізняється від обов’язку чи відданості?
— Вона також сполучається з фізичним потягом, — сказав я.
— Навіть материнська любов? — запитала Вашет.
— Тоді сполучається з надзвичайною прихильністю, — виправився я.
— А що саме ти маєш на увазі під «прихильністю»? — запитала вона так спокійно, що це аж бісило.
— Це… — я поступово замовк, ламаючи собі голову над тим, як можна описати любов, не вдаючись до інших, так само абстрактних понять.
— Така природа любові, — промовила Вашет. — Та, хто спробує її описати, збожеволіє. Через неї поети й базграють свою писанину без кінця. Якби один зумів уповні визначити її на папері, інші поскладали б пера. Але це неможливо.
Вона підняла один палець.
— Але лише дурень може заявити, буцімто любові не існує. Вона перед тобою, коли ти бачиш двох молодих людей, які дивляться одне на одного вологими очима. Така густа, що хоч намазуй на хліб і їж. Якщо ти бачиш матір із дитиною, ти бачиш любов. Відчуваючи, як вона нуртує у тебе в животі, ти розумієш, що вона таке. Навіть якщо не можеш виразити це словами.
Вашет зробила переможний жест.
— Таке саме й летані. Але, позаяк воно більше, на нього важче вказати. Для цього і призначені запитання. Ставити їх — це все одно що питати юну дівчину про хлопця, який їй до вподоби. Може, в її відповідях і не буде цього слова, та вони свідчитимуть про любов чи відсутність любові в її серці.