Тоді Рете заплющила очі й заснула. І вві сні померла.
Ейте після того прожив сорок років і, як кажуть, більше ніколи не вбивав. У наступні роки від нього часто чули: «Я переміг на єдиній дуелі, яку програв».
Він продовжив керувати школою й робити зі своїх учнів майстерних лучників. Але тепер він також навчав їх бути мудрими. Розповідав їм дев’яносто дев’ять оповідок, і так летані вперше стало відоме всьому Адемре. І так ми стали тими, ким є.
Запала довга тиша.
— Дякую тобі, Шегін, — мовив я, постаравшись зробити жест «шаноблива вдячність». — Був би надзвичайно радий почути ці дев’яносто дев’ять оповідок.
— Вони не для варварів, — сказала вона. Але моє прохання її, схоже, не образило: вона одночасно показала жестами «докір» і «жаль». А тоді змінила тему. — Як там твій кетан?
— Шегін, мені важко вдосконалюватися.
Вона повернулася до Вашет.
— Справді?
— Проблеми, звісно, є, — відповіла Вашет, у якої досі були червоні від сліз очі. «Іронічна веселість». — Але є й прогрес.
Шегін кивнула. «Стримане схвалення».
— Кілька з нас завтра битимуться. Ти, ймовірно, могла б повести його подивитися.
Вашет відповіла елегантним порухом, завдяки якому я зрозумів, як мало знаю про тонкощі жестової мови: «Милостиве, вдячне, дещо покірливе прийняття».
***
— Це має тобі лестити, — весело заявила Вашет. — Розмова із Шегін і запрошення на бій за її участю.
Ми саме верталися до усамітненої закритої долини, в якій зазвичай відпрацьовували кетан і рукопашний бій.
Однак мій розум постійно вертався до кількох неминучих і неприємних думок. Я думав про таємниці та про те, як люди прагнуть їх берегти. Питав себе, що зробив би Кілвін, якби я привів когось до Промислу й показав би цій людині сиґалдрію для крові, кістки й волосся.
Я здригався від самої тільки думки про гнів здорованя-рукотворця. Я знав, які неприємності мені тоді світили б. Це було чітко зазначено в законах Університету. Але що він зробив би з людиною, яку я навчив би цього?
Вашет ляснула мене тильним боком долоні по грудях, аби привернути мою увагу.
— Я сказала, що це має тобі лестити, — повторила вона.
— Мені це лестить, — відповів я.
Вона взяла мене за плече й розвернула обличчям до себе.
— Ти щось зовсім зі мною не говориш.
— Що зроблять із Темпі, якщо все це погано скінчиться? — відверто запитав я.
Із її обличчя зникла веселість.
— У нього заберуть червоний одяг, а також меч та ім’я, і його відріжуть від Латанти, — вона повільно вдихнула. — Малоймовірно, що після такого його прийняла б якась інша школа, тож це, по суті, стало б для нього остаточним вигнанням з Адемре.
— Але мені вигнання не підійде, — сказав я. — Якби мене вигнали назад у світ, це лише загострило би проблему, хіба ні?
Вашет змовчала.
— Коли все це почалося, — нагадав я, — ти заохочувала мене піти геть. Якби я втік, мені дозволили б піти?
Запала довга тиша, в якій я почув правду. Однак Вашет також озвучила її.
— Ні.
Я високо оцінив те, що вона не стала про це брехати.
— І яким має бути моє покарання? — запитав я. — Ув’язнення? — хитнув головою. — Ні. Непрактично роками тримати мене тут під замком, — я поглянув на неї. — То що?
— Покарання нас не цікавить, — відповіла вона. — Ти ж, як-не-як, варвар. Ти не знав, що робиш щось не те. Головне — завадити тобі навчати інших того, що ти вкрав, зробити так, щоб ти не користався цим задля власної вигоди.
Вашет не відповіла на моє запитання. Я зміряв її довгим поглядом.
— Дехто сказав би, що найкращим шляхом було б убивство, — відверто зізналася вона. — Але більшість гадає, що вбивство не відповідає летані. Серед них Шегін. І я теж.
Я трохи розслабився. Це вже щось!
— А якби я дав обіцянку, це, напевно, нікого не заспокоїло б?
Вона співчутливо всміхнулася мені.
— Те, що ти прийшов із Темпі, гарно тебе характеризує. А ще ти залишився, коли я намагалася тебе відлякати. Але обіцянка варвара важить у цьому небагато.
— Що тоді? — запитав я, підозрюючи, яка буде відповідь, і знаючи, що мені вона не сподобається.
Вашет глибоко вдихнула.
— Тобі могли б завадити навчати, відрізавши язика або виколовши очі, — відверто сказала вона. — Щоб ти не користувався кетаном, тебе могли би зробити кульгавим. Розітнути сухожилок у щиколотці або знівечити коліно тієї ноги, на яку ти більше спираєшся, — знизала плечима. — Але навіть із пошкодженою ногою можна бути добрим бійцем. Тож дієвіше було б відрізати тобі два найменших пальці на правій руці. Так…