Навчившись дивитися туди, куди слід, я побачив, що над дверима крамниць є вивіски. Шматки дерева з вирізьбленими чи намальованими зображеннями того, що продавалося всередині: хліба, трав, бочкових клепок… Слів не було на жодній вивісці — на щастя для мене, позаяк я геть не вмів читати адемічною.
Я завітав до аптеки, в якій мені сказали, що мені там не раді, і до кравецького ательє, де мене зустріли тепло. Я витратив частину вкрадених трьох роялів на два нові комплекти одягу, бо той, який був при мені, був помітно зношений. Я купив сорочки та штани приглушених кольорів відповідно до місцевої моди, сподіваючись, що вони допоможуть мені влитися в громаду трішечки краще.
Також я годинами спостерігав за меч-деревом. Попервах робив це за наказами Вашет, але невдовзі зрозумів, що мене тягне туди у вільний час. Його рухи гіпнотизували й утішали. Часом видавалося, ніби його гілки писали на небі, виписували літера за літерою ім’я вітру.
***
Вашет, вірна своєму слову, знайшла мені партнерку для тренувань.
— Її звати Селеан, — повідомила Вашет за сніданком. — Ваша перша зустріч відбудеться біля меч-дерева опівдні. За ранок приготуйся так, як уважаєш за краще.
Нарешті. Шанс показати себе. Шанс помірятися розумом із людиною мого рівня вправності. Правдиве змагання.
Я, звісно, прийшов до меч-дерева заздалегідь; коли я побачив, як вони наближаються, мене на мить охопила спантеличена паніка: здалося, ніби маленька постать поряд із Вашет — це Пенте, жінка, яка здолала Шегін.
А тоді до мене дійшло, що це не може бути Пенте. Постать, яка наближалася разом із Вашет, була низенька, проте вітер обвівав пряме, худорляве тіло, позбавлене властивих Пенте вигинів. Ба більше, на цій постаті була яскраво-жовта, наче кукурудзяні рильця, сорочка, а не червоні шати найманця.
Я притлумив напад розчарування, хоч і знав, що це дурість. Вашет сказала, що знайшла для мене гідного супротивника. Очевидно, що це не могла бути людина, яка вже прийняла червоні шати.
Вони підійшли ще ближче, і мій захват остаточно стух.
То була маленька дівчинка. Навіть не молоденька дівчина років чотирнадцяти. То була маленька дівчинка, як я здогадувався, щонайбільше десятирічна. Вона була кощава, мов гілочка, і така мала на зріст, що її голова ледве доходила до моєї грудини. На її крихітному личку виднілися величезні сірі очі.
Я відчув себе приниженим. Утримався від обуреного крику лише через те, що знав: Вашет це видасться неймовірно нечемним.
— Селеан, це Квоут, — мовила Вашет адемічною.
Ця дівчинка зміряла мене оцінним поглядом, а тоді мимоволі підступила до мене на пів кроку. Комплімент. Вона вважала мене достатньою загрозою, щоб захотіти опинитися досить близько для завдання удару в разі потреби. Так вона опинилася ближче, ніж стала б доросла людина, бо була нижча на зріст.
«Увічливе привітання», — показав я.
Селеан відповіла на мій жест тим самим. Можливо, то мені примарилось, але скидалося на те, що кут, під яким вона тримала руки, натякав на «ввічливе привітання не з підлеглої позиції».
Якщо Вашет це й побачила, то нічого про це не сказала.
— Я бажаю, щоб ви побилися.
Селеан іще раз мене оглянула. Її худеньке личко виражало типову для адемів байдужість. На її волосся повіяв вітер, і я побачив у неї над бровою не до кінця загоєний поріз, що тягнувся вгору і зникав у волоссі.
— Чому? — спокійно запитала дівчинка. Вона не здавалася наляканою. Радше вже скидалося на те, що їй не спадає на думку ні найменшої причини побитися зі мною.
— Тому що ви можете навчитися дечого одне в одного, — промовила Вашет. — А ще — тому що я так кажу.
Вона показала мені жестом: «Увага».
— Кетан у Селеан просто винятковий. Вона має не один рік досвіду і з легкістю може зрівнятися з будь-якими двома дівчатами свого розміру.
Вашет двічі торкнулася плеча Селеан. «Застереження».
— Між тим Квоут нещодавно познайомився з кетаном і багато чого має навчитися. Зате він сильніший за тебе, а також вищий і має більший розмах рук. А ще йому властива варварська хитрість.
Я поглянув на Вашет, не знаючи напевне, кепкує вона з мене чи ні.
— До того ж, — продовжила Вашет, звертаючись до Селеан, — ти в дорослому віці, найпевніше, будеш така на зріст, як твоя мати, тож тобі слід навчатися битися з більшими за себе. — «Увага». — І наостанок: він не так давно познайомився з нашою мовою. Не дражни його за це.
Дівчинка кивнула. Я помітив, що Вашет не заборонила дражнити мене з інших приводів.