Я навіть кілька разів поговорив із Пенте під час трапез і радів, що хоч одна людина готова раз у раз усміхатися, дивлячись на мене.
Однак у Герті мені тепер було не по собі. Надто вже близько я підійшов до катастрофи. Розмовляючи з Вашет, я завжди двічі думав над кожним словом. Над деякими словами думав тричі.
І хоча Вашет начебто знову стала такою іронічною й усміхненою, як була, я раз у раз помічав, що вона стежить за мною з похмурим обличчям і уважним поглядом.
Із плином часу напруженість між нами поступово спала, стухнувши так само повільно, як синці в мене на обличчі. Мені подобається думати, що врешті вона зникла б остаточно. Але ми не мали на це достатньо часу.
***
Це прийшло наче грім із ясного неба.
Вашет відчинила двері, коли я в них постукав. Але, замість вийти надвір, стала на порозі.
— Завтра в тебе випробування, — нагадала вона.
Якусь мить я не розумів, про що вона говорить. Я дуже зосередився на уроках фехтування, на тренувальних боях із Селеан, на мові, на летані. Вже й забув, навіщо все це потрібно.
Я відчув, як у мене в грудях миттєво зріс захват, а за ним у животі зав’язався холодний вузол.
— Завтра? — дурнувато бовкнув я.
Вашет кивнула і злегка всміхнулася, побачивши вираз мого обличчя.
Її стримана реакція аж ніяк мене не заспокоїла.
— Так швидко?
— Шегін гадає, що так буде найкраще. Якщо зачекати ще місяць, може піти ранній сніг, який завадить тобі піти своєю дорогою.
Я завагався, а тоді сказав:
— Вашет, ти кажеш мені не всю правду.
Знову легка усмішка й невеличкий порух плечей.
— Маєш рацію, хоча Шегін і справді вважає, що чекати нерозважливо. Тобі властивий певний шарм, незграбний, варварський. Що довше ти будеш тут, то більше людей відчуватиме до тебе приязнь…
Я відчув, як холод проникнув у мене глибше.
— А якщо вже мене мають скалічити, то краще було б, якби це сталося, поки ще не так багато людей зрозуміло, що я насправді реальна особистість, а не якийсь там безликий варвар, — суворо промовив я — щоправда, не так суворо, як хотів.
Вашет опустила погляд, а тоді кивнула.
— Ти цього точно не чув. Але Пенте два дні тому, сперечаючись із Карсерет через тебе, наставила їй синець під оком. Селеан теж тебе полюбила й розмовляє з іншими дітьми. Вони стежать за вами з дерев, поки ви тренуєтеся, — вона застигла на мить. — А ще є інші.
Тепер, коли минуло стільки часу, я знав достатньо, щоби правильно витлумачити нетривале мовчання Вашет. Раптом її стриманий настрій, її спокій стали набагато зрозумілішими.
— Шегін має дбати про інтереси школи, — продовжила Вашет. — Має ухвалювати рішення по справедливості. Вона не може дозволити собі зважити на те, що ти декому подобаєшся. Водночас, якщо вона ухвалить правильне рішення і воно не сподобається багато кому в школі, також вийде недобре, — вона ще раз знизала плечима. — Отже…
— Я готовий?
Вашет довго мовчала, а тоді промовила:
— Непросте запитання. Запрошення до школи — це не лише питання навичок. Це випробування на пристосованість, на сумісність. Якщо хтось із нас провалюється, нам можна спробувати ще. Темпі чотири рази проходив випробування, перш ніж його прийняли. А в тебе буде лиш один шанс, — вона поглянула на мене. — І час для нього настав, готовий ти чи ні.
Розділ сто двадцять третій. Кружляння листка
Наступного ранку Вашет прийшла по мене, коли я саме доїдав сніданок.
— Ходімо, — сказала вона. — Карсерет усю ніч вимолювала бурю, але зараз просто сильний вітер.
Я не знав, що це означає, та питати все одно якось не хотілося. Я здав свою дерев’яну тарілку й розвернувся, а тоді побачив, що поряд стоїть Пенте і в неї на щелепі злегка жовтіє синець.
Вона не сказала нічого — просто взяла мене за руки, відкрито демонструючи підтримку. А тоді міцно мене обійняла. Я здивувався, що її голова дійшла мені лише до грудей. Уже й забув, яка Пенте маленька. У їдальні було навіть тихіше, ніж зазвичай, і всі стежили за мною, хоч ніхто й не витріщався.
Вашет провела мене до крихітного парку, в якому ми зустрілися вперше, і почала нашу звичну розтяжку на гнучкість. Її звичність розслабила мене, притлумила мою тривогу так, що вона стала лише ледь помітною. Коли ми закінчили, Вашет провела мене в ізольовану долину меч-дерева. Я не здивувався. Де ще проводити випробування?