Але з цим було неможливо щось удіяти. Я повернувся лицем до Кілвіна.
— Гальванічна провідність міді, — прогуркотів крізь бороду великий, схожий на ведмедя майстер.
Я сказав, із точністю до п’ятого знака після коми. Цим мені доводилося послуговуватися в розрахунках для палубних ламп.
— Коефіцієнт провідності галію.
Це мені було потрібно знати, щоби просочувати випромінювачі для лампи. Невже Кілвін спеціально ставить мені прості запитання? Я відповів.
— Добре, — сказав Кілвін. — Майстре-Риторе.
Я глибоко вдихнув, повернувшись до Гемма. До цього я прочитав аж три з його книжок, хоч і відчуваю гостру ненависть до риторики й безглуздого філософування.
І все ж можна було притлумити огиду на дві хвилини й зіграти пристойного, скромного студента. Я ж із ру, я можу зіграти цю роль.
Гемм набурмосився на мене. Його кругле обличчя нагадувало сердитий місяць.
— Це ти підпалив мої кімнати, паскудний малий дранцю?
Відвертість його запитання заскочила мене абсолютно зненацька. Я був готовий до нереально складних запитань, запитань-пасток або запитань, які він міг повернути так, щоб будь-яка моя відповідь здавалася хибною.
Але це раптове звинувачення начисто збило мене з пантелику. Слово «дранець» я особливо зневажаю.. У мені прокотилася хвиля емоцій, і в роті несподівано з’явився сливовий присмак. Хоча почасти я ще роздумував, як відповісти найлюб’язніше, я й незчувся, як заговорив.
— Не підпалював я ваших кімнат, — чесно заявив я. — Але був би радий це зробити. А ще був би радий, якби ви перебували в них, коли це почалося, і міцно спали.
Обличчя Гемма з набурмосеного стало враженим.
— Ре’ларе Квоуте! — гарикнув Ректор. — Або висловлюйтеся поштиво, або я сам висуну вам звинувачення в негідній поведінці!
Сливовий присмак зник так само швидко, як з’явився. Залишилися тільки легке запаморочення й піт, що виступив від страху та зніяковіння.
— Перепрошую, Ректоре, — швидко мовив я, опустивши погляд на свої ноги. — Я заговорив у гніві. Мій народ уважає слово «дранці» особливо образливим. Його вживання — це насмішка із систематичного вбивства тисяч ру.
Між бровами в Ректора з’явилася дивна зморшка.
— Визнаю, що не знав його етимології, — задумливо сказав він. — Мабуть, про це й поставлю своє запитання.
— Стривайте, — втрутився Гемм. — Я не закінчив.
— Ти закінчив, — суворим, твердим голосом відповів Ректор. — Джейсоме, ти нічим не кращий за хлопця, а виправдань у тебе менше. Ти показав, що не можеш поводитися професійно, тож не пискуй і вважай, що тобі пощастило, бо я не вимагаю офіційного покарання.
Гемм побілів зі злості, але язика притримав.
Ректор повернувся в мій бік.
— Майстер-Лінгвіст, — офіційно відрекомендувався він. — Ре’ларе Квоуте, яка етимологія слова «дранці»?
— Воно з’явилося під час чисток, влаштованих імператором Альціоном, — пояснив я. — Він видав прокламацію про те, що будь-які обідрані мандрівці на дорогах підлягають стягненню штрафів, ув’язненню чи перевезенню без суду. Цей вислів скоротився до «дранців» шляхом метаплазмічної енклітизації.
Тут Ректор здійняв брову.
— Справді?
Я кивнув.
— Щоправда, я також гадаю, що це має якийсь зв’язок зі словом «обірванці». Так казали про зовнішність бідно вбраних артистів.
Ректор строго кивнув.
— Дякую, ре’ларе Квоуте. Сядьте, поки ми порадимося.
Розділ десятий. Коли тебе оберігають
Мені призначили плату за навчання в розмірі дев’яти талантів і п’яти йотів. Краще, ніж десять талантів, які пророчив Манет, але більше, ніж лежало у мене в гаманці. Розплатитися зі скарбником треба було до полудня наступного дня, бо інакше я був би змушений пропустити цілий семестр.
Необхідність відкласти навчання не була би трагедією. Та доступ до ресурсів Університету, як-от обладнання в Рукотворні, дозволено лише студентам. Отже, не маючи змоги оплатити навчання, я втратив би право на роботу в майстерні Кілвіна, єдину роботу, на якій можна було сподіватися на достатній заробіток, щоб оплатити навчання.
Я зайшов до Запасів. Коли наблизився до відчиненого віконця, Джаксім усміхнувся.
— От саме цього ранку продав твої лампи, — оголосив він. — Ми витиснули з них трохи більше, бо ті лампи були останні.
Він прогортав книгу і врешті знайшов потрібну сторінку.
— Твої шістдесят відсотків — це чотири таланти вісім йотів. Без вартості використаних матеріалів і деталей… — він провів пальцем униз по сторінці. — Залишаються два таланти, три йоти та вісім драбів.