Віл і Сім, віддані своєму слову, безсоромно взялися за діло, щоб скористатися ситуацією. Я ж, із огляду на слабкі карти в руці, мало що міг — хіба що сидіти й дивитись, як вони виграють наступні дві взятки й починають насуватися на Денну, мов голодні вовки.
От тільки їм не вдалося. Вона витягнула розумну карткову силу, а тоді дістала чирвового короля. Це було безглуздо, бо вона вже намагалася піти з валета. А тоді дістала ще й туза.
Я усвідомив, що її незграбна, невдатна гра була блефом, незадовго перед Вілом і Сімом. Я постарався не виказувати свого здогаду, доки не побачив, як на їхніх обличчях відобразилося нечітке усвідомлення. А тоді засміявся.
— Не гни кирпи, — застерегла мене Денна. — Я й тебе надурила. Коли показала валета, тебе наче нудити почало, — піднесла руку до рота й вирячила безневинні очі. — Ой божечки, ще ніколи не грала в кутики. Ви можете мене повчити? Чи правда, що іноді люди грають у це на гроші?
Денна різко поклала на стіл іще одну карту й зібрала взятку.
— Прошу. Ви маєте радіти, що я ляскаю вас по руці, а не обдираю, мов липки, всю ніч, як ви заслуговуєте.
Вона невблаганно розібралася з рештою руки, і це дало нам таку сильну перевагу, що з рештою партії все було ясно. Денна після цього не пропустила жодної взятки і грала з такою вправністю, що Манет поряд із нею був усе одно що тягловий кінь.
— Це була мені наука, — мовив Віл, посунувши свій йот до Денни. — Можливо, мені треба трохи зализати рани.
Денна підняла келих в салюті.
— За легковірність добре освічених.
Ми цокнулися з нею келихами й випили.
— А ви були підозріло відсутні, — сказала Денна. — Я чекала на вас майже два витки.
— Чому? — запитав Сім.
Денна розважливо поглянула на Віла й Сіма.
— Ви теж студенти Університету, так? Того особливого, в якому навчають магії?
— Є таке, — приємно погодився Сім. — Ми під зав’язку повні маловідомими секретами.
— Ми граємося з темними силами, яких краще не чіпати, — безтурботно сказав Віл.
— До речі, це зветься Арканум, — зауважив я.
Денна серйозно кивнула, нахилившись уперед. Її личко стало напруженим.
— Загалом ви, мабуть, знаєте, як вона працює в більшості випадків, — вона поглянула на нас. — То розкажіть. Як вона працює?
— Вона? — перепитав я.
— Магія, — пояснила Денна. — Справжня магія.
Ми з Вілом і Сімом хутко перезирнулася.
— Все складно, — заговорив я.
Денна знизала плечима й відкинулася на спинку стільця.
— У мене дуже-дуже багато часу, — заявила вона. — І мені треба знати, як вона працює. Покажіть. Продемонструйте магію.
Ми ніяково засовалися на стільцях. Денна розсміялася.
— Нам не можна, — сказав я.
— Що? — перепитала вона. — Це порушує якусь космічну рівновагу?
— Це порушує спокій констеблів, — відповів я. — Вони за таке по голівці не гладять.
— І майстрам в Університеті це не надто подобається, — докинув Віл. — Вони дуже дбають про репутацію Університету.
— Ой, та ну, — заговорила Денна. — Я чула історію про те, як наш Квоут викликав якийсь демонічний вітер, — вона різко показала великим пальцем на двері позаду себе. — Просто на подвір’ї.
Це їй Емброуз розповів?
— То був просто вітер, — сказав я. — Демони там ні до чого.
— А ще його за це відшмагали, — додав Віл.
Денна поглянула на нього так, ніби не могла зрозуміти, чи жартує він, а тоді знизала плечима.
— Що ж, я не хотіла б доводити когось до біди, — сказала вона з відвертою нещирістю. — Але мене охопила потужна цікавість. І я маю таємниці, які готова запропонувати навзамін.
Тут Сім нашорошив вуха.
— Які таємниці?
— Усі таємниці жіноцтва в їхньому безмежному розмаїтті, — з усмішкою відповіла Денна. — Так уже сталося, що я знаю декілька секретів, які, можливо, дозволять вам уникати проколів у стосунках зі слабкою статтю.
Сім прихилився до Віла й запитав, перейшовши на театральний шепіт:
— Вона сказала «проколів» чи «приколів»?
Віл тицьнув у груди себе, а тоді — Сіма.
— У мене проколи. У тебе приколи.
Денна здійняла брову та схилила голову набік, вичікувально глипаючи на нашу трійцю.
Я ніяково прокашлявся.
— Нам радять не ділитися таємницями Аркануму. Це не однозначне порушення законів Університету…
— Насправді однозначне, — втрутився Сіммон, винувато поглянувши на мене. — Кількох законів.