Ірена помовчала.
Управителю можна було дати на вигляд не більше тридцяти. Цікаво, що змусило молодика свого часу вибрати таку... незвичну роботу? Мабуть, гроші. Семироль навряд чи скупиться...
— Господарство величеньке... Ви ж тут не самі? Хтось іще тут працює?
Управитель зітхнув і поглянув на Ірену так, ніби питання було йому нестерпно нудне.
— Кажуть, звідси не можна втекти? — недбало запитала Ірена, коли відповіді на попереднє запитання не почула.
Управитель нарешті розчепив руки. Обережно погладив масивне коліно:
— Ні-і. Ніяк не можна. Вірно кажуть.
Товариство здорованя вже втомило Ірену, однак поява Семироля тим більше не принесла радості.
Пан адвокат повернувся не сам. Разом із ним з’явився маленький щуплавий чоловічок, який, судячи з напруженого верткого погляду, почувався не в своїй тарілці. Перед появою обох вона почула звук машини, що під’їхала (отже, щуплий гість прибув із великого світу. Із-за перевалу).
— Ірено, познайомтеся... Це пан Столь... Його ім’я вам нічого не говорить, але він — експерт регіональної гуманітарної комісії. Ви хотіли поговорити з кимось про вашу справу? Зараз у вас є така можливість... Ходімо, Сіте.
Управитель-охоронець нарешті вибрався зі свого крісла. Несхвально зиркнув на розсипані книжечки. Запобігливо пропустив поперед себе Семироля.
Двері зачинилися.
Пан Столь потер долоні і відразу нагадав цим пана Петера. Тільки якщо Петер був опасистий і тлустий, то Столь здавався таким собі опудалом, яке полишило рідне місто у пошуках пригод.
— Радий вітати вас, пані Ірено...
Вона проковтнула слину.
Про «регіональну гуманітарну комісію» вона чула вперше. У зичливість Семироля вірити не випадало. Але ж ось він стоїть — конкретний чоловік, що заради неї прибув із-за перевалу, і якщо притиснутись обличчям до вікна, можна розгледіти його машину біля воріт...
Вона помовчала. Приїжджий м’явся, збираючись із думками.
— Так уже раді? — мовила вона іронічно.
Той короткозоро закліпав почервонілими від вітру очима. Ймовірно, гуманітарна комісія не користується якимось особливим авторитетом. Експерти з поважних організацій поводяться інакше... Ірена згадала пихатих експертів, чиї підозріливі погляди проводжали її, коли вона йшла в МОДЕЛЬ.
— Пані Хміль, я знайомий із рішенням суду... З усіма матеріалами у вашій справі. З даними судмедекспертизи... З вашими свідченнями... Картина видається, хм... дивна... Я хотів би ще раз докладно почути від вас...
Вона набрала в груди повітря.
Їй потрібно подумати. Хоча б десять хвилин, щоб зібратися з думками...
Але часу не було, і тому вона почала описувати. Ще раз. Детально.
На двадцятій хвилині її розповіді Столь насупився. На обличчі його, перед тим млявому і розгубленому, проступили ознаки суворості:
— Пані Хміль... Не варто ухилятися від відповіді на одне з найважливіших питань: де ви були десять місяців поспіль? Поки творилися всі ці злодіяння? Пан Семироль говорив мені, що у вас є своя версія — дуже оригінальна...
Ірена скривилася:
— Неприємно грати роль божевільної... проте... мені нікуди відступати. Так, упродовж усих цих десяти місяців існування МОДЕЛІ я перебувала... в іншому світі. У світі, що послугував для МОДЕЛІ прообразом. В реальному світі. Я вийшла на пагорб (із вашої точки зору — нізвідки), спустилася до свого дому. Він був порожній, але сліди чужої присутності...
— Вибачте, пані Хміль. Отже, ви існуєте в двох світах одночасно?
Вона помовчала. Її співрозмовник вовтузився в кріслі, на місці управителя Сіта (крісло, зручне для здорованя, виявилося надміру для худої сідниці пана Столя).
— Ні, — сказала вона виважено. — Зараз — тільки тут. А вони там, у зовнішньому світі, чекають — не дочекаються, — вона глузливо посміхнулася.
— Он як? Цікаво, — Столь кивнув. — Якщо можна, детальніше... Про той, інший світ. Ким ви там були? Хто були ваші родичі та друзі... й кого з них ви, може, зустріли тут?.
Ірена зітхнула. Закинула ногу за ногу (з іншого боку, що їй втрачати?..).
Вона набрала повітря в груди і заговорила.
Під кінець другої години бесіди пан Столь, із розумінням киваючи, обережно поцікавився:
— А скажіть-но, пані Хміль... Ви пам’ятаєте, коли у вас встановився... менструальний цикл?
Ірена вмовкла.
Те, що гуманітарну комісію цікавлять різноманітні питання, вона вже збагнула. Але це вже переходить усілякі межі...
— Бачите, це має значення для розгорнутого погляду на проблему...