Моя зброя — Давид, учителю.
Чи зрозумів Корт? І якщо так, то чи до кінця він збагнув значення цих слів? Бо якщо так, усе пропало. Щоб виграти бій, можна було розраховувати тільки на несподіванку… а також на те, що сокіл іще не втратив бойового запалу. Чи буде він просто сидіти, не реагуючи ні на що, коли Корт із розмаху вдарить його палицею? Чи спробує врятуватися у високому розпеченому небі?
Коли вони почали зближуватися (кожен досі перебував на своєму боці межі), хлопчик нервово розв’язав ковпак сокола. Тканина впала на зелену траву, і Корт зупинився мов укопаний. Роланд побачив, що погляд старого воїна опускається на птаха, очі розширюються від здивування і він поволі починає розуміти, що відбувається.
— Ах ти ж малий дурень! — майже простогнав Корт, і Роланд розлютився через те, що з ним так розмовляють.
— Взяти! — прокричав він, піднімаючи руку.
І Давид, мовчки знявшись у повітря, маленькою коричневою кулею полетів уперед. Один раз, другий, третій змахнувши дужими крильми, птах вчепився кігтями Кортові в обличчя, роздираючи плоть клювом. У розпечене повітря полетіли бризки крові.
— Хей! Роланд! — несамовито заволав Катберт. — Перша кров! Перша кров, клянуся своїм животом! — І він так сильно вгатив себе кулаком у груди, що там напевно залишився синець, який не загоюватиметься цілий тиждень.
Втративши рівновагу, Корт заточився назад. Палиця піднялася вгору й даремно молотила повітря над їхніми головами. Сокіл перетворився на суцільний розмитий жмут пір’я, що рухався хвилями, піднімаючись і опадаючи.
Тим часом хлопець стрілою помчав уперед, тримаючи руки перед собою клином, притиснувши лікті до боків. Він отримав шанс і — швидше за все — єдиний.
Та все одно Корт мав над ним перевагу: він був занадто спритний. Птах майже повністю затулив йому огляд, але палиця знову зметнулася вгору, цього разу лопатоподібним кінцем уперед, і Корт холоднокровно вчинив єдине, що могло на ту мить зарадити ситуації. Безжально орудуючи біцепсами, він тричі вдарив себе в обличчя.
Скалічений Давид упав на землю. Одне крило несамовито молотило по землі. Холодні очі хижака люто витріщалися на залите кров’ю обличчя вчителя. Незряче око Корта тепер сліпо випирало з очниці.
Хлопчик з усієї сили вдарив Корта ногою у скроню. Від такого удару той мусив сконати на місці, але цього не сталося. На якусь мить риси Кортового обличчя розслабилися… але він тут же рвонув уперед і схопив Роланда за ногу.
Хлопчик відскочив назад, втратив рівновагу, перечепившись через свою ж ногу, і розтягнувся на землі. Звідкись здалеку долинув зляканий крик — то кричав Джеймі.
Корт був готовий упасти на нього і скінчити бій. Роланд утратив перевагу, й обидва це знали. Вони глянули один на одного: вчитель стояв над учнем, ліва щока була залита кров’ю, незряче око — майже заплющене, відкритою залишалася тільки вузька біла щілина. Цього вечора мешканки борделів не дочекаються Корта.
Роланд відчув, що хтось розриває йому руку. То був Давид — птах усліпу клював усе, до чого міг дотягнутися. У нього були поламані обидва крила. Те, що він і досі живий, було дивовижним.
Хлопчик ухопив його, як камінь, не зважаючи на те, що клюв роздирає йому плоть на зап’ястку, вириваючи з нього цілі смужки. Коли Корт, мов орел з розпрямленими крильми, налетів на нього, Роланд підкинув сокола вгору.
— Хей! Давид! Убий!
А потім Корт, заступивши собою сонце, впав на нього зверху.
При зіткненні птах розплющився між ними двома. Хлопець відчув, що вузлуватий великий палець прагне вп’ястися йому в око. Викрутивши його, він тієї ж самої миті підняв стегно тильним боком догори, щоби захиститися від коліна Корта, яким той цілив Роландові у пах. І ребром долоні тричі сильно вдарив вчителя по шиї. З таким самим успіхом можна було молотити по каменю.
Аж раптом Корт глухо застогнав. Його тіло здригнулося. Краєм ока хлопчик помітив, що одна рука тягнеться по палицю, що впала була на землю, і спромігся блискавичним рухом ноги відкинути її геть, за межі досяжності. Давид запустив один кіготь у праве вухо Корта, а іншим безжально розривав йому щоку. Тепла кров крапала на обличчя Роланда, пахнучи свіжорозрізаною міддю.
Корт один раз ударив птаха кулаком і зламав йому спину. Другий удар — і шия сокола з хрускотом вивернулася під неприродним кутом. Але кіготь продовжував чіплятися за вухо. Насправді вуха вже не було, лишилася тільки червона діра, що губилася в глибинах голови Корта. Від третього удару птах відлетів геть, і Кортове обличчя нарешті звільнилося.