— Вибач, — навмисно знітилася Робін. — Я не хотіла… я тільки вчуся.
Коли вони вийшли на подвір’я, юрби вірян вже прямували до обідньої зали. Навколо басейну Утопленої пророчиці було ціле зібрання — всі чекали на свою чергу попросити її благословення.
— Мабуть, — сказала Робін Дзянові, — я перед обідом збігаю до вбиральні.
І вона пішла, не даючи йому нагоди заперечити, і ввійшла до жіночого гуртожитку, де нікого не було. Відвідавши туалет, вона поспішила до свого ліжка. На свій подив, на подушці біля свого щоденника Робін виявила ще дещо: дуже старий, розтріпаний примірник тієї самої книжки, яку вона тримала в руках. Розкривши її, вона побачила виведену розмашистим почерком присвяту.
Денні, Мученику-Містику, моїй надії, моєму натхненню, моєму сину.
З вічною любов'ю,
Тато Джей.
Робін пам’ятала, що Денні Броклз дуже просив неодмінно повернути книжку, тож вона поклала на подушку власну «Відповідь», а його примірник забрала, щоб віддати за обідом. Тоді вона опустилася навколішки, дістала з ліфчика камінчик і поклала його до трьох інших, схованих між рамою та матрасом. Вона і без цього підрахунку пам’ятала, що сьогодні четвер, але розуміла, що з посиленням утоми та голоду тільки ці камінчики, можливо, даватимуть їй змогу не забувати, скільки минуло днів.
32
Муж учтивий пильнує за тим, чого ще не видно, і стережеться того, чого ще не чути…
" Ї Цзін», або «Книга Змін»
Клайв Літтлджон повернувся на роботу в середу. О дев’ятій Страйк SMS-кою запросив його на особисту розмову в офісі о п’ятій — коли обидва передадуть свої «об’єкти» іншим підрядникам.
Цей план, на жаль, не втілився в життя. О десять по дев’ятій, щойно Страйк став на чати під будинком братів Франків у Бекслігіті, йому подзвонив Барклей.
— Ти на Франках? — спитав він.
— Так, — відповів Страйк.
— Ага, ну тоді я так подумау, що ти маєш знати: то вони обоє, — сказав Барклей. — Не тільки молодший. Я тут переглядав фото, які зробиу вчора ввечері, так опівночі під її будинком лазиу старший. Вони удвох її сталкерять. Фріки кінчені.
— Чорт, — сказав Страйк.
Вони щойно взяли ще одну справу про можливу подружню невірність, тож новина, що доведеться поставити на Франків удвічі більше людей, не тішила.
— Ти сьогодні вільний, так? — спитав Страйк.
— Та, — відповів Барклей. — Дев працює з новою невірною дружиною, а Мідж розкручує оту секс-працівницю, яку ти сфотографувау за розмовою з Біґфутом.
— Добре, — сказав Страйк, подумавши, чи не попросити Бар-клея скасувати вихідний, і вирішивши, що так не можна, — дякую, що сказав. Я перегляну графіки, щоб тепер вони обоє були в нас під наглядом.
Щойно Барклей поклав слухавку, Страйк отримав повідомлення від Літтлджона, який написав, що Біґфут, якого нечасто бачили в офісі його компанії, сьогодні вирішив туди завітати, а компанія розташовувалася у Бішопс-Стортфорді, містечку за сорок миль від місця, де Страйк зараз стояв. Хоч як Страйкові хотілося бачити обличчя Літтлджона, коли питатиме його про приховання факту роботи на «Паттерсон Інкорпорейтед», тепер він вирішив, що швидше й простіше буде з’ясувати все по телефону. Тож він передзвонив Літтлджонові.
— Привіт, — узяв слухавку той.
— Про зустріч забудь, — сказав Страйк. — Поговорімо зараз. Хотів спитати: чому ти не сказав, що до мене три місяці працював на Мітча Паттерсона?
У відповідь — тиша. Страйк чекав, поглядаючи на вікна Франків.
— Хто тобі це сказав? — нарешті спитав Літтлджон.
— Та байдуже хто. Це правда?
Знову тиша.
— Так, — нарешті відповів Літтлджон.
— Може, поясниш, чому приховав це?
Третя довга пауза не покращила Страйку настрою.
— Так, слухай…
— Мене випхали, — сказав Літтлджон.
— Чому?
— Паттерсон мене незлюбив.
— За що?
— Не знаю, — відповів Літтлджон.
— Ти десь напартачив?
— Ні… не зійшлися характерами, — відповів Літтлджон.
«А в тебе той характер взагалі є?» — подумав Страйк. І спитав:
— Була сварка?
— Ні, — відповів Літтлджон. — Він просто сказав, що я йому більше не потрібен.
Страйк був певен, що йому щось недоговорюють.
— Ще питання, — сказав він. — Що ти робив в офісі у понеділок після Великодня?
— Рахунки, — тільки й сказав Літтлджон.
— Пат не було на роботі. Це державний вихідний. В офісі взагалі нікого не мало бути.
— Я забув, — відповів Літтлджон.