— Ви, — тихо промовив Вейс ще хрипкішим, ще ламкішим голосом, ніж раніше, — видатні люди.
І попри все Робін відчула гордість, що він її похвалив.
— Неймовірні люди, — провадив Вейс, крокуючи перед ними туди-сюди. — І ви ж про це навіть не знаєте, так? — спитав він, усміхаючись до звернених на нього облич. — Ви не усвідомлюєте, хто ви. Справді видатна група новачків. Ми помітили це, щойно ви прибули. Члени церкви так мені й сказали: «Вони особливі. Саме їх нам і не вистачало».
Світ завмер над прірвою. Десять хвилин до опівночі, Армагеддон близько. Ворог, може, і перемагає, але й Благословенне Божество не здається. Доказ? Доказ такий, що воно прислало нам вас — і з вами у нас, можливо, є шанс.
Воно вже говорило з вами через свої канали, пробиваючись крізь гамір матеріалістичного світу. Саме тому ви тут.
Але тепер ви тиждень дихали чистим повітрям. Гамір відступив, ви чуєте й бачите значно ясніше, ніж раніше. Настав час знаку від Божества. Настав час, коли ви побачите насправді. І насправді зрозумієте.
Вейс упав навколішки. Заплющив очі. Рекрути заворожено дивилися, а він промовив лунким голосом:
— Благословенне Божество, якщо є на те воля Твоя, надішли нам Твого вісника. Нехай до нас зійде Утоплена пророчиця й доведе, що є життя після смерті, що чистий дух живе незалежно від матеріального тіла, що нагородою за життя в служінні є життя вічне. Благословенне Божество, я вважаю, що ці люди достойні. Пришли до нас Дайю.
У темній, спекотній кімнаті запанувала цілковита тиша. Вейс не розплющував очей.
— Благословенне Божество, — прошепотів він, — нехай вона прийде.
Глядачі всі водночас ахнули.
На сцені просто з повітря з’явилася прозора голова дівчинки. Вона усміхалася.
Стривожена Робін озирнулася, шукаючи, де проектор, але жодного променю світла не було, — стіна лишалася непроникною. Вона знову подивилася на сцену. Серце швидко калатало.
Усміхнена примара відрощувала тіло. Вона мала довге чорне волосся й була вбрана у довгу білу сукню. Підняла руку, дитинно помахала аудиторії. Дехто помахав у відповідь. Більшість сиділа перелякана.
Вейс розплющив очі.
— Ти прийшла до нас, — промовив він.
Дайю розвернулася до нього. Крізь неї було видно, як Вейс, стоячи навколішках, усміхається крізь сльози.
— Дякую, — сказав їй Вейс, схлипнувши. — Ти знаєш, я кличу тебе назад не через егоїзм… але бачити тебе знову…
Він ковтнув.
— Дайю, — прошепотів він, — чи вони готові?
Дайю повільно розвернулася до аудиторії. Її погляд ковзав по обличчях рекрутів. Вона усміхнулася та кивнула.
— Так я і думав, — озвався Вейс. — Іди з миром, моя маленька.
Дайю піднесла руку до вуст і ніби послала рекрутам повітряний цілунок. Вона почала повільно танути, аж поки протягом якоїсь миті тільки її обличчя сяяло у темряві. А тоді вона зникла.
Аудиторія завмерла. Ніхто не говорив, ніхто не повертався до сусіда, щоб обговорити побачене. Вейс підвівся і витер очі рукавом своїх шат.
— Вона повертається з Раю, коли знає, що потрібна нам. Щоб потішити свого дурного Татка Джея. Вона розуміє, що ви надто особливі, щоб дозволити вам вислизнути крізь пальці. А тепер, — стиха промовив Вейс, — ходіть зі мною до храму.
35
Сума дев'ять нагорі…
Досягнення небесного шляху.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Новачки підвелися, ввімкнулося світло. Вейс зійшов зі сцени і пішов між ними, тут і там спиняючись і називаючи людей на імена, — навіть тих, з якими його ніхто не знайомив. Ті, кому випала така честь, здавалися враженими.
— Ровено, — усміхнувся він до Робін. — Я чув про тебе стільки чудового.
— Дякую, — мляво відповіла Робін і дозволила йому стиснути її долоні в його.
Люди навколо Робін дивилися на неї із заздрістю та повагою, а Вейс рушив далі, до сходів, що вели з підвалу до садиби.
Новачки пішли слідом. На верхівці сходів Робін побачила, що сонце за вікном вже сідає: вони провели у темній задушливій кімнаті цілий день. Від голоду було аж погано, все тіло боліло від фізичної праці та сидіння на незручній підлозі.
А тоді вона почула гучну рокову музику, що лунала над подвір’ям із динаміків. Члени церкви встали у дві шеренги, сформувавши ніби дорогу від садиби до храму, підспівували і плескали в долоні. Коли Робін вийшла у вологий вечір, саме почався приспів.