— Ага, — погодився Дев. — Боїться переслідування. Розбещення неповнолітньої, це ж воно? Скажеш про це серу Коліну?
Страйк повагався, насуплено потираючи підборіддя.
— Якщо це точно дитина Вілла, то рано чи пізно ми муситимемо йому сказати, але я б спершу краще розібрався у ситуації.
— Неповнолітня є неповнолітня, — заявив Дев.
Страйк ще не бачив, щоб Шах виявляв таку безкомпромісність.
— Я з тобою згоден. Але те, що там діється, не можна оцінювати за нормальними мірками.
— В сраку ті нормальні мірки, — сказав Дев. — Біля дітей прутень належить тримати у штанях.
Запала коротка напружена мовчанка, а тоді Дев заявив, що мусить трохи поспати після нічного чатування в машині, і пішов.
— Що його так засмутило? — поцікавилася Пат, коли скляні двері зачинилися гучніше, ніж зазвичай, а Страйк вийшов із кабінету з горням у руці.
— Секс із неповнолітньою, — відповів Страйк, ідучи до раковини, щоб помити чашку, а тоді вирушити на стеження за Біґфу-том. — Не в самого Дева, — додав він.
— Ну, це я і так знаю, — сказала Пат.
Страйк не став питати, звідки. Серед найманих працівників агенції Дев був найгарніший, а Страйк із досвіду знав, що їхня офісна менеджерка схильна симпатизувати вродливим чоловікам. Ланцюжок асоціацій змусив його додати:
— До речі, якщо подзвонить Раян Мерфі, то цього тижня записки від Робін не було.
Щось у погляді Пат змусило його уточнити:
— Тобто її не було у камені.
— Наче я кажу, що ви її спалили, — огризнулася Пат і повернулася до клавіатури.
— Щось сталося? — спитав Страйк. Він би не назвав Пат промінчиком сонця по життю, але не пригадував, щоб вона так визвірялися без жодного приводу.
— Усе нормально, — відповіла Пат, зиркнувши на нього з-за монітора з незмінною електронкою в зубах. Страйк вирішив, що розумніше буде вимити горня мовчки.
— Що ж, піду я стежили за Біґфутом, — мовив він. Розвертаючись по пальто, він помітив стосик рахунків у Пат на столі. — Це від Літтлджона?
— Так, — відповіла Пат, швидко клацаючи клавішами.
— Можна, я подивлюся?
Страйк перебрав стос. Нічого незвичайного чи надмірного; власне, були навіть ознаки економії.
— Якої ви думки про Літтлджона? — спитав Страйк у Пат, повертаючи рахунки на її стіл.
— В сенсі — якої? — сердито підняла очі та.
— Просто питаю.
— Нормальний, — за мить вирішила Пат. — Згодиться.
— Робін мені казала, що він вам не подобається.
— Попервах здалося, що він занадто мовчазний. І все.
— Тобто він розговорився? — спитав Страйк.
— Так, — відповіла Пат. — Тобто ні… але він завжди ввічливий.
— Ви не помічали за ним нічого дивного? Дивної поведінки? Брехні?
— Ні. Чого ви мене про таке питаєте? — спитала Пат.
— Бо якби помічали, то були б у цьому не самі, — відповів Страйк. Він був заінтригований: ніколи раніше за Пат не було ні найменшої схильності утримуватися від строгих суджень про будь-кого — хоч клієнта, хоч працівника, хоч навіть самого Страйка.
— Він нормальний. Працює і працює, хіба ні?
Страйк не встиг відповісти, бо телефон на столі Пат задзвонив.
— Ой, Раяне, добридень, — значно теплішим тоном відповіла вона, взявши слухавку.
Страйк вирішив, що це слушний момент, щоб піти, і тихо зачинив по собі скляні двері.
Наступні кілька днів не принесли великого прогресу у справі УГЦ. Від Шпеника не було новин про можливість інтерв’ю з Джорданом Рейні. Шері Ґіттінз не фігурувала у жодній базі даних. Щодо свідків досвітнього купання Шері та Дайю, то власниця кафе, яка бачила, як Шері вела дитину на пляж, померла п’ять років тому. Страйк намагався зв’язатися з містером та місіс Гітон, до яких вибігла перелякана Шері, коли Дайю зникла у хвилях, і які досі мешкали за тією самою адресою в Кромері, але їхній домашній телефон не відповідав, коли б Страйк не пробував дзвонити. Він покрутив у голові ідею зазирнути до Кромера після Ґарвестон-Голлу, але в агенції і так ледь вистачало людей, а він ще мав їхати до Корнволла того ж таки тижня, тож вирішив не витрачати кілька годин на мандрівку, в кінці якої знайде порожній будинок.
Поїздка до Норфолку сонячним ранком вівторка минала без пригод, аж на пласкій прямій ділянці траси A11 його набрала Мідж із новинами щодо найновішої справи агенції — про можливий адюльтер, для з'ясування якого їх найняв чоловік невірної дружини. Клієнт не встиг навіть надбати прізвиська, якими в агенції позначали всіх клієнтів та об’єкти, але Страйк зрозумів, про кого мова, коли Мідж без зайвих прелюдій сказала: