Страйк дивився на неї так вражено, ніби зустрів якийсь новий вид.
— І ви не хочете бачити їх на лаві підсудних?
— Ні, — відрубала Філіппа. — Мені просто байдуже. Я хочу просто забути всю цю прокляту історію. Усе моє дитинство — усе життя, поки він не вкоротив собі віку — я тільки й чула, що Аллі, Аллі, Аллі. Аллі вередує, Аллі хворий, де Аллі, що нам робити з Аллі. В Аллі дитина, що робити з дитиною Аллі, дамо йому грошей, тепер у нас є Аллі і Дайю, люба, запроси їх на своє весілля, бідолашний Аллі, божевільний Аллі, покійний Аллі.
Страйк не здивувався б, якби виявилося, що Філіппа Ґрейвз каже ці слова вперше. Її обличчя почервоніло і вона аж трусилася, але не як мати, а від того, що всі м’язи напружилися від гніву.
— І щойно його не стало, почалося: Дайю, Дайю, Дайю. Вони ледь помітили народження мого первістка, бо досі бачили тільки Аллі — а Дайю була кошмарним дівчиськом. Нам не можна цього казати, нам із Ніком, о ні, — я знову мусила відступити заради дитини тієї ницої жінки, прикинутися, що я люблю її і хочу бачити тут, у нашому родинному домі, і не проти, щоб вона його успадкувала. Ви думаєте, що вчините чудово, якщо доведете, що це зробила вона, так? Я вам скажу, чого ви досягнете насправді. У цій сім’ї знову почнеться «Аллі, Аллі, Аллі», до нас причепиться преса, моїх дітей питатимуть у школі про загиблу кузину і дядька-суїцидника — Украденого пророка і Утоплену пророчицю, мені відомо, як їх там кличуть — навіть книжки напишуть, якщо ви доведете, що вони її втопили, не те що газетні статті — і над моїми дітьми теж витатиме привид Аллі. Ви думаєте, якщо ви доведете, що вони її вбили, то зупините цю кляту церкву? Нічого подібного не буде. УГЦ нікуди не зникне, що б ви собі не думали. Якщо дурні бажають іти до Вейсів, щоб їх там шмагали — то їхній вибір, хіба ні? Кого ви, власне, рятуєте?
Парадні двері Ґарвестон-Голлу знову прочинилися. На гравій ступив насуплений Нік. Страйк відзначив, що він міцний чоловік. На зріст — майже як сам детектив.
— Усе гаразд, Піпс?
Філіппа розвернулася до чоловіка.
— Я просто розповідаю йому, — з люттю сказала вона, — якої ми думки.
— Ви згодні з дружиною, так, містере… даруйте, я не знаю вашого прізвища, — сказав Страйк.
— Делоней, — холодно відповів Ніколас, поклавши руку на плече дружині. — Так, згоден. Потенційні наслідки для нашої сім’ї можуть бути руйнівними. Крім того, — додав він, — Дайю вже не повернути, хіба ні?
— Аж ніяк, — відповів Страйк. — За моєю інформацією, церква повертає її регулярно. Що ж, дякую за приділений час.
За гарчанням заведеного двигуна від почув, як грюкнули дубові двері. Забутий на газоні лабрадор, мляво махаючи хвостом, провів поглядом Страйка, який розвернув машину і поїхав.
39
Сума шість на п'ятому місці означає:
Найкращі шати обертаються лахміттям.
Цілий день слід виявляти обережність.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Перші п’ять днів у ролі повноправної вірянки Універсальної гуманітарної церкви принесли Робін кілька випробувань.
Першим було приховання бруду на однострої на ранок після вилазки до лісу. На превелике щастя, її і ще кількох людей удосвіта відправили збирати яйця в курнику, де вона вдало зобразила падіння і таким чином пояснила плями. За сніданком кілька пильних вірян поцікавились кропивними опіками в неї на шиї та щоці, на що Робін відповіла, що то алергія. Без тіні співчуття їй пояснили, що хвороби матеріального тіла відбивають стан духу всередині нього.
Скоро після сніданку Джонатан Вейс покинув територію ферми, забравши кількох людей, серед яких був і Денні Броклз. Всі принципали церкви, крім Мадзу і Тайо, теж поїхали. Віряни, що залишалися, зібралися на стоянці, щоб попрощатися з Татом Джеєм. Вейс поїхав у сріблястому «мерседесі» на чолі кортежу з менших автівок, а натовп кричав і плескав у долоні.
Після обіду два мікроавтобуси привезли вірян, яких перевели з центрів у Бірмінґемі та Ґлазґо.
Робін зацікавилася новоприбулими, бо Кевін Пірбрайт казав, що на Чапмен-Фарм привозили вірян, які потребували повторної індоктринації. Бунтарі чи незадоволені, мабуть, вільніше говоритимуть про церкву, тож Робін вирішила не випускати їх із уваги і принагідно втягнути в розмову.
Особливо Робін зацікавила друга людина з поголеною головою, яку вона побачила на Чапмен-Фарм: бліда і майже лиса молода жінка з дуже густими бровами. Вона ходила надувшись і не поспішала відповідати на вітання мешканців ферми, яким, здавалося, була добре знайома. На жаль, і голомозу жінку, й інших переведених вірян негайно залучили до брудної роботи — прання та догляду за худобою — а Робін тепер тягнули через прискорений курс чимдалі складніших лекцій про доктрину церкви.