У вівторок після обіду Робін зіткнулася з другим випробуванням і змушена була визнати, що її підготовка до роботи під прикриттям була не такою досконалою, як здавалося.
Всіх новонавернених зібрали і знову відвели до підвального приміщення під садибою. Робін починала боятися цієї кімнати, що тепер навіювала асоціації з найбільш енергійним промиванням мізків. Ці сесії завжди мали місце у пізнє пообіддя, коли всім бракувало сил, голод мучив найдужче, а кімната без вікон перегрівалася й навіювала клаустрофобію. Віряни погоджувалися на все, щоб тільки швидше звільнитися від сидіння на твердій підлозі та нав’язливого голосу лектора — хто б то не був.
Сьогодні виступала незмінно бадьора Бекка, яка чекала на них, стоячи на сцені під великим екраном. Наразі на ньому ще нічого не було.
— Дякую за ваше служіння, — промовила Бекка, склавши руки і вклонившись.
— А ми за твоє, — проспівали з підлоги віряни, теж кланяючись.
Молодий член церкви почав роздавати аркуші паперу та ручки. Це була дивина. На Чапмен-Фарм подібні елементарні засоби самовираження перебували під суворим контролем, — аж настільки, що олівці були намертво прив’язані до щоденників. Як і в автобусі, ручки були пронумеровані.
— Сьогодні ви ще на крок наблизитеся до звільнення від матеріалістичного власництва, — сказала Бекка. — Більшість із вас має у світі матеріалізму когось, хто чекає, що час до часу ви з ним будете спілкуватися.
Екран за спиною Бекки засвітився, і на ньому з’явилися друковані слова.
Ключові компоненти матеріалістичного власництва:
• Гадане право власності на підставі біології.
• Аб’юз (фізичний, емоційний, духовний).
• Гнів на вчинки та погляди, що кидають виклик матеріалізму.
• Спроби завадити духовному розвитку.
• Примус під машкарою турботи.
• Вимоги емоційного обслуговування/роботи.
• Бажання керувати вашим життям.
— Я хочу, щоб кожен із вас зараз згадав людину, яка найвиразніше демонструє сім ключових ознак матеріалістичного власництва, зверненого на вас. Корисно буде подумати, хто найбільше розсердиться, дізнавшись, що ви присвятили себе Універсальній гуманітарній церкві. Вів’єн, — звернулася Бекка, показуючи на чорняву дівчину з короткою стрижкою, яка старанно удавала з себе представницю робітничого класу. — Хто найвиразніше демонструє ці ключові ознаки у твоєму житті?
— Мамка і батя, хто ж іще, — негайно відповіла Вів’єн. — По кілька однак одразу.
— Волтере? — спитала Бекка, показавши на нього.
— Мій син, — хутко відказав Волтер. — Більшість із названих ознак. Донька виявляє значно більше розуміння.
— Маріон? — спитала Бекка, показуючи на руду жінку середнього віку, яка при будь-якій згадці Джонатана Вейса червоніла й задихалася і чиє відросле коріння виявилося сивим.
— Мабуть… мої доньки, — відповіла Маріон.
— Розірвати пута матеріалізму непросто, — мовила Бекка, крокуючи туди-сюди сценою у довгих помаранчевих шатах й усміхаючись стримано й холодно, — але саме вони найміцніше прив’язують вас до бульбашки. Неможливо досягнути чистого духу, поки ви не знищите ці узи і не звільнитеся від поривань хибного «я».
На екрані за спиною Бекки з’явився написаний від руки лист. Всі імена було замазано чорним.
— Це приклад крайнього вияву матеріалістичного власництва, який кілька років тому відправили одному з членів церкви буцімто люблячі родичі.
Запала тиша. Група читала слова на екрані.
— Повний набір, еге ж? — спитала Бекка, дивлячись на екран. — Емоційний шантаж, матеріалістична одержимість грошима, насмішки над нашою місією, а головне — дворушництво. Літня представниця сім’ї пережила інсульт, і автор листа скористався нагодою стягнути гроші з її рахунку.
Групою, що сиділа на підлозі, прокотився спільний стогін та зітхання. Дехто хитав головою.
— Я хочу, щоб ви згадали людей, які з найбільшою вірогідністю застосують до вас ці тактики. Ви напишете спокійного, співчутливого листа, який чітко викладе, чому саме ви приєдналися до церкви. Ось, — сказала Бекка, а картинка на екрані знову змінилася, — деякі фрази, які, на нашу думку, можуть пояснити духовну подорож, яку ви розпочинаєте, у доступній для розуміння матеріалістів формі. Але в іншому пишіть листа так, як вважаєте за потрібне, щоб було щиро і схоже на вас.