Вів’єн саме просторікувала:
— …аж сказяться, а мені начхати. Серйозно, то хрестоматійний приклад хибного «я». Я оце тіки тут почала усвідомлювати, шо вони насправді мені заподіяли, шоб ви розуміли.
— О, я розумію, — відповідав Кайл.
Група, що писала листи, увійшла до їдальні серед перших, а отже, могла обирати місця. Робін, яка кожну трапезу розглядала як можливість зібрати інформацію, бо тільки за їжею перемішувалися різні групи, сіла біля кола членів церкви, які про щось шепотілися. Розмова так їх захопила, що ніхто навіть не помітив Робін.
— …каже, що Джейкобу зовсім погано, але, мабуть, доктор Джов…
Чорношкірий молодик з короткими дредами, який розповідав це, замовк. На роздратування Робін, до неї підсіли Амандіп, Кайл та Вів’єн. Гучний голос останньої і відірвав вірян від розмови.
— …як на мене, нехай ідуть до чорта в пекло, — казала Вів’єн.
— Ми не вживаємо такі слова, — різко звернувся до Вів’єн молодик із дредами, а та почервоніла.
— Даруйте, я…
— Ми нікому не бажаємо пекла, — наполягав молодик. — Ч лени УГЦ не прагнуть посилювати лави прибічників Ворога.
— Ні, ні, звісно ні, — кивала зовсім червона Вів’єн. — Я дуже перепрошую. Мені треба в туалет…
Менш ніж за хвилину до їдальні, де ставало чимдалі більше людей, увійшла насуплена голомоза жінка, яка приїхала з іншого центру УГЦ. Роззирнувшись, вона рушила до порожнього місця Вів’єн. Робін здалося, що Кайл хотів був сказати, що тут зайнято, але передумав і стулив рота.
— Привіт, — мовив завше говіркий Амандіп і простягнув руку жінці в окулярах. — Амандіп Сінґх.
— Емілі Пірбрайт, — буркнула та, потискаючи його руку.
— Пірбрайт? Ого… ти сестра Бекки? — спитав Амандіп.
Робін розуміла його подив, бо дві молоді жінки були геть не схожі між собою. Доглянуте, гладеньке волосся Бекки різко контрастувало з майже лисою головою Емілі, а вічно похмурий вираз обличчя останньої не мав нічого спільного з незмінним ентузіазмом, написаним на обличчі Бекки.
— Ми тут не вживаємо слово «сестра», — відповіла Емілі. — Ти ще не зрозумів?
— Ой, так, вибач, — знітився Амандіп.
— Ми з Беккою були одна одній живими речами, якщо ти про це, — холодно сказала Емілі.
Група давніших членів церкви, які шепотілися, коли прийшла Робін, ледь помітно відвернулися від Емілі. Було очевидно, що вона перебуває в немилості, від чого цікавість Робін до неї подвоїлася. На щастя для неї, невиправна комунікабельність Амандіпа швидко повернулася.
— Тобто ти виросла на фермі? — спитав він в Емілі.
— Так, — відповіла Емілі.
— А Бекка старша чи?..
— Старша.
Робін здалося, що Емілі помічає остракізм з боку групи поруч.
— А ось, дивіться, ще одна моя жива річ, — сказала вона.
Робін, Амандіп та Кайл глянули туди, куди показала Емілі, і побачили Луїзу зі звичною каструлею на коліщатах. Вона розкладала їжу на тарілки за сусіднім столом. Луїза підняла очі, зустрілася поглядом з Емілі й незворушно повернулася до роботи.
— Тобто вона ваша…
Амандіп вчасно схаменувся.
За кілька хвилин Луїза дійшла до їхнього столу. Емілі дочекалася, коли Луїза з локшиною дійде до неї, а тоді гучно сказала:
— Але молодшим за мене та Бекку був Кевін.
У Луїзи затремтіла рука, і гаряча локшина льопнула з тарілки Емілі їй на коліна.
— Ой!
Луїза з кам’яним обличчям рушила далі.
Насуплена Емілі зібрала локшину з колін, поклала назад на тарілку, тоді вибрала з овочевої суміші (Робін вирішила, що то консервовані помідори) нечисленні свіжі шматочки, відсунула вбік і почала їсти решту.
— Ти не любиш моркву? — спитала Робін. На Чапмен-Фарм так убого годували, що всі завжди доїдали до кінця.
— А тобі яке діло? — огризнулася Емілі.
Доїдала Робін мовчки.
40
…найсвятіше людське почуття — шанобливість до предків.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
У четвер Страйк пустився у довгу мандрівку до Сент-Моса потягом та поромом. Дядько так здивувався і зрадів, побачивши його, що Страйк зрозумів: Тед забув про його приїзд, хоча вранці він дзвонив і попереджав, що буде.
Будинок, яким колись управляла акуратистка Джоан, стояв запилюжений, але Страйк із приємністю виявив, що в холодильнику повно їжі. Він здогадався, що за Тедом приглядають сусіди, дивляться, щоб він не був голодний, навідують. Від цього Страйкові стало ще прикріше, що він так мало підтримує Теда, який плутався у розмові й повторювався.