Ранкові відвідини лікаря нітрохи не розвіяли його побоювання.
— Він спитав у Теда, який сьогодні день, і той не знав, — розповів Страйк Люсі, набравши її після обіду. Він лишив Теда з горням чаю у вітальні, а сам вийшов на заднє подвір’я, сказавши, що хоче покурити, і тепер крокував туди-сюди маленьким газоном.
— Але ж це ще не дуже серйозно, правда? — озвалася Люсі.
— Тоді він продиктував Тедові адресу й попросив повторити. Тед повторив. Лікар попередив, що спитає ще раз за кілька хвилин, але тоді Тед уже не зміг повторити.
— О ні, — вимовила Люсі.
— Він спитав, чи Тед пам’ятає якісь останні новини, і той без проблем сказав «брекзит». Тоді лікар попросив його вписати цифри на порожній циферблат. Тед упорався. Тоді лікар попросив намалювати стрілки, щоб показувати десять хвилин на одинадцяту, і Тед розгубився. Не зміг намалювати.
— Ох, чорт, — сказала невтішна Люсі. — То який діагноз?
— Деменція, — відповів Страйк.
— Тед засмутився?
— Важко сказати. Мені здається, він розумів, що щось негаразд. Вчора він скаржився, що все забуває і непокоїться через це.
— Ломако, що нам робити?
— Не знаю, — відповів Страйк. — Я не впевнений, чи він здатен не забути вимкнути плиту. Годину тому він відкрив кран, відійшов і забув про нього. Можливо, час знайти йому притулок для літніх людей.
— Він не погодиться на це.
— Знаю, — відповів Страйк і зупинився, піднявши очі на смужку моря, яку було видно з заднього подвір’я будинку Теда. Там із його старого човна розвіяли попіл Джоан, і підсвідомо Страйк шукав поради в океану, що виблискував удалині. — Але я не уявляю, як він житиме сам, якщо ситуація погіршиться. Сходи стрімкі, а він не дуже впевнено тримається на ногах.
Розмова завершилася, але вони так і не вирішили нічого путнього щодо майбутнього Теда. Страйк повернувся до будинку і побачив, що дядько міцно спить у кріслі. Тож він пішов до кухні, щоб там розібрати пошту на ноутбуці, який привіз із Лондона.
Першим у вхідних було повідомлення від Мідж. Вона додала відскановану копію листа, який Робін напередодні передала через пластиковий камінь.
У першому абзаці йшлося про повернення на ферму невдоволеної Емілі Пірбрайт, з якої Робін ще вдалося витягнути жодної інформації. У другому — про підвальну сесію, де новонавернених змусили написати листи рідним. На завершення Робін просила:
… тож не могли 6 ви написати листа буцімто від Терези у відповідь на моє повідомлення, про вступ до церкви? Нехай висловить занепокоєння, вони тут очікують саме цього.
До інших новин: хтось у садибі хворіє. Людина на Ім'я Джейкоб. Бачила, як туди біг стривожений доктор Джов. Більше подробиць поки не маю, з'ясовую.
Сьогодні вдень у нас було перше Одкровення. Ми сиділи колом, у храмі. Минулого разу під час такого розповідали, як сильно ми постраждали від зовнішнього світу. Цього разу було інакше. Людей виганяли на центр, садовили на стілець і змушували розповідати, чого вони соромляться. Після цього всі цькували їх і кричали, поки ті не заплачуть. Мене цього разу не викликали, — мабуть, викличуть наступного. Сеансом Одкровень керувала Мадзу і явно отримувала задоволення.
Щодо Вілла Еденсора нічого нового. Іноді бачу його здалеку, але досі не розмовляла. Лін поки тут. Говорили, що її мають відправити до Бірмінґему, — не пам'ятаю, чи я про це писала.
Мабуть, на цьому й усе. Я так втомилася. Сподіваюся, у вас усіх все добре.
Цьом,
Страйк перечитав листа двічі, звернувши уваги на фразу «я так втомилася» у кінці. Він визнав, що Робін гарно і швидко придумала, як приховати місцезнаходження вигаданих родичів, але теж уважав, що дарма не підготував якусь годящу адресу наперед. Також Страйку стало цікаво, чи була цього разу записка для Мерфі, але не придумав, як спитати і не навести на себе підозру з боку Пат та найманих детективів. Натомість він відповів Мідж і попросив її написати лист від імені Терези, бо побоювався, що його власний почерк надто очевидно чоловічий.
Тед хропів собі у вітальні, і Страйк відкрив другого листа, — цього разу від Дева Шаха.
Присвятивши кілька годин напередодні онлайн-пошукам Шері Ґіттінз під її первісним іменем — Карін Мейкпіс — Страйк знайшов її свідоцтво про народження, а також свідоцтва про смерть батька (їй на той час було п’ять років) і кузини з Далвіча, в якої вона мешкала, коли втекла з Чапмен-Фарм. Однак мати Шері, Морін Аґнес Мейкпіс, у дівоцтві Ґіттінз, була жива та мешкала у Пенджі. Страйк попросив Шаха навідатися до неї.