— Можете повертатися до сну, — кинула Мадзу, звертаючись до натовпу. А сама відвернулася і пішла до храму.
Вертаючись до гуртожитку, жінки не дивилися одна на одну і не розмовляли. Схопивши піжаму, Робін кинулася до ванної і замкнулася в кабінці, де нарешті дістала полароїди з ліфчика і змогла їх роздивитися.
Вони були геть вицвілі, але зображення ще проступало. На першому фото була оголена огрядна чорнява жінка — скоріше навіть юна дівчина — у масці свині і із широко розставленими ногами. На другому іншу, біляву юнку брав ззаду чоловік невисокого зросту. Обоє були в масках свиней. На третьому довготелесий молодик з татуюванням черепа на біцепсі содомізував іншого, дрібнішого. Робін швидко перебрала фото. Всього на них було четверо голих людей у різних паруваннях. Місця Робін не впізнавала, але це була якась підсобка, — може, навіть той сарай, де вона щойно побувала. На всіх фото люди були в масках свиней.
Робін сховала фото назад у ліфчик і, не знімаючи його, перевдягнулася. Тоді вона вийшла з кабінки, вимкнула по собі світло і повернулася до ліжка. Вона налаштувалася на сон, аж тут тишу прорізав пронизливий крик, що лунав із храму:
— Ні, Мамо! Прошу! Ні! Ні!
Якщо хтось із жінок навколо і почув його, вони жодним звуком про це не повідомили.
43
Сума шість на четвертому місці означає:
Уперта нерозважливість призводить до приниження.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
За шість днів потому, як Робін знайшла полароїди, Страйк, який ще нічого про це не знав, проводив пообідню зустріч команди, на яку прийшли всі, крім Літтлджона, який наразі був на стеженні. Страйк вирішив зустрітися у порожній нижній залі улюбленого пабу, який колись звався «Тоттенгем», а тепер став «Летючим конем». Як фанат «Арсеналу», Страйк тільки зрадів такому ребрендингу. Чекаючи на підрядників, він зайшов на «Пінтерест», але Місто Митарств так і не відповіло на його повідомлення.
— Я й не проти, але чого ми тут зібралися? — спитав Барклей, який прийшов за десять хвилин. Ґлазґів’янин прибув до зали з червоним килимом останнім, а оскільки мав сьогодні вихідний, то по дорозі прихопив пінту пива.
— На випадок, якщо до офісу повернеться Літтлджон, — відповів Страйк.
— А ми тутки змовляємось проти нього?
— Можливо, він скоро вже не буде з нами працювати, тож немає сенсу доводити до його відома наші справи, — сказав Страйк. — Завтра до мене на співбесіду прийде приятель Вордла, і якщо все пройде добре, з Літтлджоном ми прощаємося.
— Добре, — одностайно сказали Шах, Мідж та Барклей. Страйк відзначив, що Пат промовчала.
— А де він зараз? — спитала Мідж.
— На Франках, — відповів Страйк.
— Щодо них я тут дещо маю, — сказав Барклей і дістав із внутрішньої кишені курки два згорнутих аркуші, які виявилися ксерокопіями газетних статей. — Стало цікаво, чи ми не прищипнемо їм хвоста на махінаціях із субсидіями, і осьо що я знай-шоу.
Він підсунув аркуші до Страйка. Обидві замітки були маленькі, хоча в одній надрукували фото старшого брата. Прізвище відрізнялося від того, яким брати Франки називали себе нині, але імена лишилися ті самі.
— Меншого засудили за ексгібіціонізм, — розповів Шаху та Мідж Барклей, поки Страйк читав. — Отримав умовне. Старший буцімто опікун меншого, але дідько його знає, які для опікунства є підстави.
— А старшого ловили на сталкінгу, — додав Страйк, дочитавши статтю, — іншої актриси. Суддя дав умовне, бо він опікун меншого брата.
— Типово, — сердито сказала Мідж, зі стукотом опустивши склянку на стіл, так що Шах, який сидів поруч, здригнувся. — Я вам скажу, що я разів із п’ятдесят бачила таке на службі. На таких чортів сраних всі дивляться крізь пальці, а тоді ой-йой, леле, маємо ґвалтівника.
— Дякую, що знайшов це, Барклею, — чудова робота, — сказав Страйк. — Я думаю…
Його мобільний задзвонив. На екрані висвітився номер Літтлджона. Страйк узяв слухавку.
— Щойно Франк-Один закинув клієнтці в двері якийсь конверт, — повідомив Літтлджон. — Надіслав тобі відео.
— Де він тепер?
— Іде геть.
— Добре, я подзвоню клієнтці і попереджу. Стеж за ним.
— Прийнято.
Літтлджон поклав слухавку.
— Щойно Франк-Один поклав клієнтці в поштову щілину якийсь конверт, — повідомив решті Страйк.
— Знову дохлий птах? — припустила Мідж.
— Хіба що такий, що влізе у конверт. Думаю, треба натякнути поліції, що Франки попадалися під минулим прізвищем. Візит правоохоронців може їх трошки розхолодити. Я це візьму на себе, — додав Страйк і зробив помітку в записнику. — Що там Біґфут?