Геть запанікувавши, Пенні втекла до душової кабінки і замкнулася там.
Коли минуло приблизно двадцять хвилин, Робін скинула однострій, вимила голову, висушила рушником, перевірила у дзеркалі, чи зійшла фарба, а тоді в піжамі повернулася до темної спальні.
Весь цей час Пенні ховалася у душовій кабінці.
46
Людина опиняється в недоброму оточенні, де її сковують зовнішні узи.
Проте вона підтримує внутрішні зносини з мужем учтивим…
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
З початком сезону Вкраденого пророка звичний графік високорівневих новачків змінився. Вони більше не сиділи цілими ранками у підвалі, дивлячись відео про жахи війни та голод, а натомість слухали лекції про дев’ять кроків до чистого духу: допущення, служіння, віддавання, єдність, зречення, прийняття, очищення, приборкання та жертву. Вони отримали практичні поради щодо перших шістьох кроків, які можливо було здійснювати всі водночас, але решта три були огорнуті таємницею, бо лиш ті, чиє успішне опанування перших шістьох визнавали старші, ставали гідними осягнути і їх.
Також Робін довелося витримати другий сеанс Одкровення. Цього разу вона знову уникнула сидіння у центрі кола, а от Вів’єн та літньому Волтеру пощастило менше. На Вів’єн накинулися за звичку прикривати заможне походження акцентом і звинувачували у зверхності, самозакоханості та лицемірстві, поки вона не розридалася, а Волтера, який зізнався у давній ворожнечі з університетським колегою, насварили за егомотивність та матеріалістичне судження. З усіх підданих «терапії первинної реакції» тільки Волтер не заплакав. Він побілів, але кивав — ритмічно і майже радо — поки коло закидало його образами.
— Так, — бурмотів він, шалено моргаючи за скельцями окулярів, — так… це правда… все правда… дуже погано… так, справді… хибне «я»…
Тим часом штани розміру М, які щотижня видавали Робін, вже спадали з неї, — так сильно вона схудла. Потреба постійно підсмикувати їх дратувала, але непокоїло її не це, а усвідомлення того, що вона потроху втягується у сектантське життя.
На початку перебування на Чапмен-Фарм вона розуміла ненормальність свого утомленого та голодного стану й помічала вплив клаустрофобії та тиску з боку групи під час лекцій у підвалі. Але поступово вона звикла до постійної виснаженості і навчилася обходитись малою кількістю їжі. Вона стривожилася, коли помітила, що звичка тихо мугикати мантру проявлялася все частіше. Крім того, вона почала мислити у пропонованих церквою категоріях. Обмірковуючи питання досі невідомого Джейкоба, який явно був надто хворий, щоб приносити церкві користь, але лишався на Чапмен-Фарм, вона виявила, що називає його гіпотетичний від’їзд «поверненням до матеріалістичного світу».
Переймаючись своєю частковою промитістю, яку їй досі вистачало об’єктивності помічати, Робін спробувала нову стратегію збереження тверезого погляду на речі: вона намагалася аналізувати методи, якими користувалася церква, щоб нав’язати свій світогляд.
Вона відзначила те, що до членів церкви застосовували то суворість, то поблажливість. Новоприбулі так тішилися будь-якому перепочинку від постійного напруження лекцій, навчання, роботи та співів, що показували неймовірну вдячність за найменшу винагороду. Коли старшим дітям дозволяли трохи побігати по лісу без нагляду, вони раділи так, як дитина із зовнішнього світу зраділа би, мабуть, новині, що вона їде до Диснейленду. Добре слово від Мадзу, Тайо чи Бекки, п’ять хвилин без нагляду, зайвий черпак локшини за вечерею: все це миттєво дарувало тепло та радість і показувало, наскільки нормалізувалися нав’язана покірливість та депривація. Робін розуміла, що теж починає прагнути схвалення очільників церкви, і що це прагнення походить від тваринної потреби захистити себе. Постійне переформування груп і вічна загроза остракізму виключали будь-яке відчуття справжньої солідарності між членами церкви. Лектори наголошували, що носії чистого духу жодну людину не вважають кращою чи приємнішою за інших. Вірність могла лише спрямовуватися вгору, до божества й очільників церкви, а не розповсюджуватися навсібіч.
Однак її стратегія об’єктивного аналізу способів, якими церква промивала мізки, мала лише частковий успіх. Через перманентну втому було незмінно важко розмірковувати про те, що покора тут нав’язується, а не надихається. Зрештою Робін вигадала інший трюк: почала уявляти, як розповідає Страйкові, чим живе. Це змушувало відкинути церковний жаргон, бо він би не зрозумів його, ще й почав би кпинити. Думка про те, як Страйк реготатиме з її занять — утім, вона віддала йому належне, вирішивши, що Одкровення не здасться смішним — виявилася найкращою опорою на реальність за межами Чапмен-Фарм і навіть допомогла позбутися звички до співання мантр, бо Робін привчилася уявляти, як Страйк буде шкіритися, якщо вона робитиме таке при ньому. Жодного разу Робін не спало на думку, що замість розмов зі Страйком можна уявляти розмови з Мерфі чи з котроюсь із подруг. Вона з нетерпінням чекала на новий лист, — почасти тому, що хотіла дізнатися його думку про полароїди, які минулого четверга поклала до пластикового каменя, але також і тому, що видовище його почерку підтверджувало: Страйк існує, а не породжений її уявою.