— А, та то не проблема, — відповіла акторка уже, на щастя, не криком. — Я її посадила у ванну. Звичайний вужик, у мене такий був, я їх не боюся. Власне, — з жаром додала вона, — не боюся, якщо тільки вони не вилазять в мене з-під дивану, коли не видно, що воно за змія.
— Не можу вас засуджувати, — відповів Страйк, який щойно побачив, що Франками наразі займаються Барклей та Мідж. — Було б непогано знати, коли саме, на вашу думку, цей вуж з’явився, бо брати у нас під постійним стеженням, і вони не з’являлися біля вашого будинку, відколи старший закинув вам привітання. Я бачив відеозапис і певен, що змії в його руках не було.
— Тобто до мене ще якийсь третій псих придовбався?
— Не обов’язково. Ви вчора ввечері були вдома?
— Так, але… — Вона замовкла. — О! Насправді я пригадую, що вчора ввечері ніби чула, як ляснула ляда поштової щілини.
— О котрій?
— Мабуть, близько десятої. Я приймала ванну.
— Ви не дивилися, що засунули у двері?
— Ні. Коли я спускалася вниз по напій, то там наче нічого не було. Я вирішила, що мені здалося, і це насправді щось грюкнуло на вулиці.
— Ми можемо допомогти вам позбутися змії? — спитав Страйк, відчуваючи, що це найменше, що він може запропонувати.
— Та ні, — зітхнула вона, — сама подзвоню у службу порятунку тварин.
— Добре, я зв’яжуся з людьми, які стежили за братами, дізнаюся, що вони робили вчора о десятій, і передзвоню вам. Радий чути, що ви не дуже злякалися, Ташо, — додав він, раптом згадавши її ім’я.
— Дякую, — зм’якшилася вона. — Добре, чекатиму на новини.
Коли вона поклала слухавку, Страйк подзвонив Барклею.
— Ти вчора стежив за Франком-Один, так?
— Так, — відповів Барклей.
— Де він був близько десятої?
— Вдома.
— Точно?
— Та точно, і брат його теж. Франк-Два кілька днів не виходиу з дому. Захворіу чи шо.
— І ніхто не наближався останнім часом до тієї акторки?
— Франк-Один там ошивауся в понеділок. Його вела Мідж.
— Гаразд, дзвоню їй. Дякую.
Страйк поклав слухавку і набрав Мідж.
— Він точно нічого не пхав у двері, — сказала Мідж, коли Страйк пояснив причину дзвінка. — Просто вештався тротуаром через дорогу і поглядав на її вікна. Останні кілька днів він сидів удома, і його брат теж.
— Барклей мені так і сказав.
— У неї що, завівся третій сталкер?
— Саме це вона в мене спитала, — відповів Страйк. — Може, і справді у неадекватних фанатів такі уявлення про веселий сюрприз. Виявляється, в неї колись був ручний вуж.
— Та хоч десять, — це не привід серед ночі підкидати людині у двері довбану змію, — відповіла Мідж.
— Згоден. До Франків уже заходила поліція?
— Ще ні, — відповіла Мідж.
— Добре, я тоді передзвоню клієнтці. Мабуть, доведеться ще приставити когось до її будинку, а не тільки до Франків.
— Та бляха-муха. Хто б міг подумати, що двоє придурків нас так завантажать?
— Точно не я, — визнав Страйк.
Поклавши слухавку, він потягнувся по електронну сигарету і насупився десь на хвилину, вдихаючи нікотин у глибокій задумі. А тоді повернувся до графіку за тиждень.
Літтлджон та Шах вчора ввечері були не на роботі.
Позашлюбні розваги Біґфута мали місце вдень, а ввечері він повертався до сповненої підозр та дратівливої дружини. Страйк ніяк не міг зрозуміти, чи не дурницю він собі думає, коли телефон знову задзвонив — і знову дзвінок був переспрямований з офісу. Він чекав, що це клієнтка-акторка, і надто пізно зрозумів, що чує голос Шарлотти Кемпбелл.
— Це я. Не кидай слухавку, — швидко попросила вона. — В твоїх інтересах мене вислухати.
— Ну, то кажи, — роздратовано відповів Страйк.
— Мені дзвонили з «Дейлі мейл». Збирають дані на біографічний нарис про тебе, хочуть виставити слизьким типом, який спить із клієнтками. Типу яблучко від яблуні недалеко покотилося.
Страйк відчув, як в усьому тілі збирається напруга.
— Я сказала журналістці, що ти в житті не спав з клієнтками, що ти дуже шляхетний і дотримуєшся суворого етичного кодексу. І що ти зовсім не такий, як батько.
Страйк не знав, що відчуває. Якийсь млявий подив і далеке відлуння свого колишнього почуття до неї, пробуджене журливим голосом, який він іноді чув після найстрашніших сварок, коли Шарлотта сама втомлювалася від власної конфліктності і ставала незвично чесною.
— Також я знаю, що вони зв’язалися з кількома твоїми колишніми, — додала Шарлотта.
— З ким саме? — спитав Страйк.