Страйк відправив пані Кертіс Вудз запит на дружбу, аж тут музика в приймальні раптом обірвалася. Почувся чоловічий голос. За мить телефон на столі у Страйка задзвонив.
— Що таке?
— Тут до вас такий собі Баррі Саксон.
— Вперше чую, — відповів Страйк.
— Він каже, що знайомий із вами. Каже, що також знає таку собі Абіґейл Ґловер.
— А, — відповів Страйк, закриваючи фейсбук; в голові сплив образ сердитого бороданя на ім’я Баз, баченого у пабі «Лісничий». — Гаразд. Дайте мені хвилину, а тоді пускайте.
49
Сума дев’ять на третьому місці означає… Коза буцає живопліт,
І її роги застрягають у ньому.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк підвівся і підійшов до дошки на стіні, до якої було пришпилено різні предмети, пов’язані зі справою про УГЦ, і загорнув дерев’яні стулки, ховаючи полароїди з підлітками у масках свиней і фотографію кімнати Кевіна Пірбрайта. Щойно він сів, як двері прочинилися і зайшов Баррі Саксон.
На погляд Страйка, йому було років сорок. Баррі мав дуже маленькі й глибоко посаджені світло-карі очі з великими мішками під ними. По волоссю та бороді було видно, що власник дуже ретельно дбає про них. Він зупинився перед Страйком — руки в кишенях, ноги широко розставлені.
— Таки ніякий ти не Террі, — сказав він, мружачи очі на детектива.
— Не Террі, — погодився Страйк. — Як ти дізнався?
— Аб сказала Патріку, а Патрік сказав мені.
Страйк напружив пам’ять і згадав, що Патріком звали пожильця Абіґейл Ґловер.
— Абіґейл знає, що ти тут?
— Та де їй, — пирхнув Саксон.
— Не хочеш сісти?
Саксон кинув підозріливий погляд на крісло, де зазвичай сиділа Робін, а тоді вийняв руки з кишень і прийняв запрошення. Безпосередній контакт між ними тривав менше двох хвилин, але Страйку здалося, що він уже розгадав типаж людини, яка сиділа перед ним. Спроба Саксона зіпсувати гадане побачення Абіґейл з «Террі» плюс глухе обурення, яким від нього нині аж пашіло, нагадали Страйкові про одного розлученого чоловіка, одного з тих небагатьох клієнтів, яким Страйк відмовляв. Тоді у Страйка склалося враження, що якщо він знайде колишню дружину того чоловіка, яка буцімто без жодних причин опиралася контакту, хоча треба було ще «дещо владнати», то посприяє помсті та, можливо, насильству. І хоча той чоловік був одягнений у пошитий за його мірками шикарний костюм, а не в червону картату сорочку, яка мало не репалася на власнику, Страйк вирішив, що бачить у Саксоні ту саму ледь прикриту мстивість.
— Чим я можу допомогти? — спитав Страйк.
— Мені допомоги не треба, — відповів Саксон. — Маю шо розказати тобі. Ти ж ту церкву розслідуєш, га? Де її батя головний?
— Боюся, що не можу обговорювати поточні розслідування, — відповів Страйк. Саксон роздратовано посовався у кріслі.
— Вона багато шо приховала від тебе. Не сказала правди. Отого хлопа, Кевіна якось там, його ж застрелили?
Ця інформація була в загальному доступі, тож Страйк не бачив сенсу заперечувати.
— А він намагався викрити ту церкву, га?
— Він був колишнім її членом, — дав нейтральну відповідь Страйк.
— Ага, ну цей… Аб точно знає, шо його прикінчила церква. Це для церкви його пристрелили. Вона сама там когось убила, поки була в тій церкві! Вона тобі цього не казала, нє? А мені ше й погрожувала. Казала, шо я наступний!
Ці драматичні заяви справили на Страйка значно слабше враження, ніж, вочевидь, хотілося Саксону. Тим не менш, він підтягнув до себе записник.
— Може, почнемо спочатку?
Обличчя Саксона стало на якийсь градус менше невдоволеним. — Ким ти працюєш, Баррі?
— Нашо питаєш?
— Це стандартне питання, — відповів Страйк, — але як не хочеш, то не відповідай.
— Я машиніст метро. Точно як Патрік, — додав він, видно, вирішивши, що з товаришем безпечніш.
— Ти давно знайомий з Абіґейл?
— Два роки, тож я про неї купу всього знаю.
— Через Патріка познайомились?
— Так, зустрілися в пабі компанією. Вона завжди крутиться серед чоловіків, то я вже потім дізнався.
— А потім ти з нею ходив до пабу окремо? — уточнив Страйк.