Інша занепокійлива річ сталася з власної провини Робін: вона пішла до пластикового каменя на добу раніше — мабуть, на добу, але вона не могла визначити, скільки зайвих камінців зібрала, забувши, що вранці вже підбирала інші. Може, вона прийшла раніше навіть на дві доби. Відсутність листа від Страйка та шоколаду стала гірким розчаруванням. Тепер, мабуть, хтось із агенції вже забрав її, на жаль, не дуже насичений новинами лист, але вона не наважувалася ходити до лісу без нагальної потреби через те, що сталося на ранок після тієї невчасної прогулянки.
Спершу вона неймовірно зраділа, почувши, що її групу вперше відправлять до Норвіча збирати гроші на благодійні ініціативи УГЦ. Це мало стати нагодою подивитися дату в газеті і заново почати збирання камінчиків. Однак скоро після сніданку Робін покликала сувора жінка, яка раніше з нею не розмовляла.
— Мадзу хоче, щоб ти сьогодні лишилася на фермі, — сказала вона. — Ти йдеш на город і будеш допомагати там.
— О, — тільки й сказала Робін. Бекка Пірбрайт повела решту її групи на вихід з їдальні. Дехто з цікавістю обертався на Робін. — Ну… гаразд. Мені йти туди зараз?
— Так, — лаконічно відповіла жінка і пішла геть.
Робін достатньо часу провела на Чапмен-Фарм, щоб за непомітними ознаками розуміти, чи хтось у немилості. За її столом ще лишалися люди, і щойно вона підняла на них очі — всі поспішно відвернулися. Вона ніяково підвелася і віднесла порожню миску з-під каші та склянку на возик під стіною.
Вийшовши з їдальні й прямуючи до великого городу, де вона раніше не працювала, Робін гарячково метикувала: чому її понизили з лав високорангових новачків? Вона недостатньо зацікавлено відреагувала на лекцію з духовного єднання? Тайо не сподобалася її поведінка під час розмови з ним, і він наскаржився матері? Чи хтось із жінок у гуртожитку бачив, як вона виходила вночі? На городі кілька дорослих, серед них і глибоко вагітна Ван, саджали моркву. Також тут гралося кілька дошкільнят у червоних костюмчиках. Серед них була й білоголова Цін, яку Робін упізнала за схожим на кульбабку волоссям. Тільки коли найближчий до Цін чоловік розігнувся на повний зріст, Робін упізнала Вілла Еденсора.
— Мене відправили допомагати, — сказала Робін.
— А, — озвався Вілл. — Що ж, насіння отут…
Він показав їй, що робити, а тоді повернувся до свого заняття.
Робін не знала, чи не через її присутність мовчить решта дорослих. Ніхто не говорив, хіба що до дітей, які більше заважали, ніж допомагали — набирали насіння і копалися в землі замість власне саджати рослини.
Над городом, який був зовсім близько до свинарника, віяв міцний сморід. Робін пропрацювала кілька хвилин, а тоді до неї причеберяла Цін. В руках вона тримала грубо вирізану з дерева іграшкову лопату, якою била по землі.
— Цін, ходи сюди, — покликав Вілл. — Ходи, допоможи мені саджати.
Дитина незграбно рушила до нього, грузнучи у вологій землі.
Повільно засипаючи насіння у борозну, зігнута навпіл Робін краєм ока стежила за Віллом. Це вперше їй випала нагода підібратися до нього так близько, якщо не рахувати підслуханої нічної розмови з Лін. Попри молодий вік, він уже лисів, що увиразнювало вразливий, хворобливий вигляд. Прискорившись, вона ніби ненавмисно наблизилися до Вілла, який засівав сусідню грядку разом із Цін.
— Твоя, так? — усміхнено спитала вона Вілла. — Дуже схожа.
Вілл кинув на неї роздратований погляд і пробурмотів:
— Не «моя». Це матеріалістичне власництво.
— Ой, так, перепрошую, — схаменулася Робін.
— Ти мала б це вже засвоїти, — повчальним тоном додав Вілл. — Це основи.
— Перепрошую, — повторила Робін. — Я через свою незграбність повсякчас утрапляю у халепу.
— Не «в халепу», — так само критично зауважив Вілл. — Духовне відмежування зміцнює.
— Що таке духовне відмежування? — спитала Робін.
— «Відповідь», розділ чотирнадцятий, параграф дев’ять, — відповів Вілл. — Це теж основи.
Він навіть не намагався говорити тихіше. Робін бачила, що інші агрономи прислухаються до розмови. Одна молода жінка в окулярах із довгим брудним волоссям і опуклою родимкою на підборідді мляво усміхалася.
— Якщо не розумієш, чому відбулося духовне відмежування, — провадив Вілл уже з власної ініціативи, — то треба співати мантру чи медит… Цін, припини, — сказав він, бо дівчинка дерев’яною лопаткою викопувала щойно посіяне ним насіння. — Ходи, принеси ще насіння, — додав він, випрямляючись, і за руку повів Цін до ящика з пакетами.