— Добрий вечір, — сказав Мерфі. У руці він тримав пінту, і гостроокий Страйк розчаровано зрозумів, що в ній безалкогольне пиво. Поліціянт сів навпроти Страйка, поклав теку на стільницю між ними і сказав:
— Довелося багато кому подзвонити, щоб це дізнатися.
— Я так розумію, інформація зберігалася у поліції Норфолка? — спитав Страйк, радіючи, що не треба розводити світські балачки.
— Первісно так, але коли розібралися, що діється, то підключили поліцію моралі. На той час то була найбільша викрита змова педофілів у Британії. До них їздили чоловіки з усієї країни.
Мерфі дістав кілька відксерених фотографій і простягнув Страйку.
— Як бачиш, там була купа всякої гидоти — кайданки, кляпи, секс-іграшки, батоги, битки…
І все це було поруч, подумав Страйк, коли вони з Люсі та Ле-дою жили на фермі. Він гортав сторінки, і проти волі спливали уривки спогадів: зачарована Леда при світлі багаття слухає балачки Малкольма Кровтера про соціальну революцію; діти без нагляду гасають лісом, а за ними ганяється огрядний Джеральд і, спіймавши, лоскоче здобич до нестями, що дитина аж задихається; дівчинка — ох, чорт! — маленька дівчинка плаче, скрутившись у високій траві, а інші, старші діти питають, що трапилося, вона не відповідає… йому те було не цікаво… він просто хотів покинути те страшне і злиденне місце…
— …зверни увагу на сторінку номер п’ять.
Страйк звернув — і побачив перед собою фото чорного пістолета.
— На вигляд із нього вилетить максимум прапорець із написом «Бум!»
— Так і було, — відповів Мерфі. — Це частина реманенту для фокусів, який зберігали в себе брати Кровтери.
— Мабуть, то Джеральдове, — сказав Страйк. — Він працював дитячим аніматором, поки не присвятив себе педофілії.
— Ага. Власне, поліція забрала все, що знайшла в будинку, щоб перевірити на наявність дитячих відбитків, бо він заявляв, що в нього там ніколи не бували діти.
— Не думаю, що моє джерело могло переплутати іграшкову зброю зі справжньою, — сказав Страйк, дивлячись на фото пластикового пістолета. — Вона знала, що Джеральд Кровтер показував фокуси. А що Раст Андерсен, ти щось про нього розкопав?
— Так, — відповів Мерфі і дістав з теки новий аркуш, — його, як і решту дорослих, допитали у відділку у вісімдесят шостому. Його будинок — я кажу «будинок», але насправді то була максимум халупа — виявився чистим. Ні порнокасет, ні іграшок.
— Я не думаю, що він був справжнім членом Ейлмертонської комуни, — мовив Страйк, проглянувши свідчення Раста Андерсена.
— Це збігається з моїми даними, — сказав Мерфі, постукавши по теці. — Ніхто з дітей його ні в чому не звинуватив. Деякі навіть не знали, хто то.
— Народився у Мічигані, — прочитав Страйк, — вступив до війська до вісімнадцяти…
— А після демобілізації поїхав подорожувати Європою і до Штатів не повертався. Але він не міг завезти до країни зброю, бо на той час активно діяла ІРА, і в аеропортах за цим пильнували. Звісно, це не означає, що на фермі не могло бути людини з дозволом на мисливську рушницю.
— Мені теж це спадало на думку, але моє джерело говорило про зброю узагальнено, ніби у множині.
— Що ж, якщо там була зброя, то її добре сховали, бо поліція моралі буквально все перекопала.
— Так і думав, що той слід був надто слабкий, — сказав Страйк, віддаючи Мерфі папери. — Можливо, згадка про зброю була просто для більшої загрозливості.
Чоловіки пригубили своє пиво. За столиком запанувала виразна скутість.
— Скільки ще їй доведеться там пробути, як гадаєш? — спитав Мерфі.
— Це не мені вирішувати, — відповів Страйк. — Вона може вийти коли схоче, але наразі обирає залишатися. Каже, що не вийде, поки не знайде якогось компромату на церкву. Ти ж знаєш Робін.
«Але не так добре, як я».
— Так, вона людина цілеспрямована, — погодився Мерфі. А тоді, по короткій паузі: — Цікаво, що ви з нею взялися за УГЦ. Я про неї вперше почув років п’ять тому.
— Справді?
— Так. Ще носив уніформу. Один тип в’їхав з вулиці просто у вітрину. Був нанюханий до чортиків. Поки я його арештовував, усе казав: «Та ви хоч знаєте, хто я?» Я гадки не мав. Виявилося, що учасник якогось реаліті-шоу, яке я не дивився. На ім’я Джейкоб Мессенджер.
— Джейкоб? — перепитав Страйк.
— Так. Манірний, перекачаний, весь у фальшивій засмазі. Збив жінку з дитиною. Хлопчик не постраждав, а от мати — дуже сильно. Мессенджер отримав рік, вийшов за пів року. А тоді я прочитав у газеті, що він вступив до УГЦ. Намагався, знаєш, відбілити репутацію. Побачив світло і вирішив стати хорошим хлопчиком. Сфотографувався з дітьми-інвалідами.