Выбрать главу

— Цікаво, — сказав Страйк, який занотував більшу частину почутого. — На Чапмен-Фарм є якийсь Джейкоб, і він сильно хворіє. Не знаєш, чим тепер займається Мессенджер?

— Гадки не маю, — відповів Мерфі. — То що, власне, вона там робить? Вона мені майже нічого не розповідає у листах.

— Та в неї просто немає часу писати по два звіти вночі у лісі, — пояснив Страйк, потай тішачись, що Мерфі доводиться його про це питати. Він не піддавався спокусі читати листи Робін Раяну, але з приємністю відзначав, що вони значно коротші, ніж листи, адресовані йому. — Вона в нормі. Судячи з усього, цілком успішно підтримує своє інкогніто. Уже добула трохи цікавих відомостей. Але поки нам немає чим погрожувати церкві. На жаль.

— Шанси дочекатися якогось криміналу, щоб стався просто в неї на очах, невисокі.

— Якщо я знаю Робін, — («а таки знаю, і то дуже добре»,) — вона не сидітиме, склавши руки в очікуванні.

Чоловіки випили ще пива. Страйк бачив, що Мерфі хоче додати щось іще, і подумки готував серйозну відсіч на випадок, якщо він скаже, що Страйк вчинив безвідповідально, відправивши Робін на таке завдання під прикриттям, чи звинуватить його у спробі зіпсувати їм стосунки.

— Я не знав, що ти дружив із Вордлом, — мовив Мерфі. — Він мене не те щоб любить.

Страйк напустив на себе байдужість.

— Якось я дуже паскудно повівся у пабі. Я тоді ще пив спиртне.

Страйк буркнув щось тоном чи то розуміння, чи то згоди.

— У мене тоді шлюб уже розвалювався, — провадив Мерфі.

Страйк бачив, що Мерфі цікаво, що саме розповів йому Вордл, і залюбки тримав максимально загадкове обличчя.

— То що плануєш робити далі? — спитав Мерфі, коли з тривалої мовчанки зрозумів, що Страйк не розповість, які саме незугарні речі про Мерфі йому відомі. — Скажеш Робін шукати зброю?

— Точно попереджу, щоб пильнувала на цю тему, — відповів Страйк. — Але дякую за ці відомості. Дуже помічно.

— Ну, я й сам зацікавлений, щоб мою дівчину не пристрелили, — сказав на це Мерфі.

Страйк зауважив напружений тон, усміхнувся, глянув на годинник і заявив, що йому час іти.

Може, він і не дізнався нічого про вогнепальну зброю на Чапмен-Фарм, проте вважав, що ці двадцять хвилин минули не дарма.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

Квень/Придушення (Виснаження)

Води в озері немає: образ ВИСНАЖЕННЯ. Так муж учтивий закладає власне життя На виконання своєї волі.

«Ї Цзін», або «Книга Змін»

52

Сума дев'ять на другому місці означає…

Ходять плітки.

«Ї Цзін», або «Книга Змін»

«Я так втомилася… ти навіть не уявляєш, наскільки… як я хочу вибратися звідси…»

Робін подумки зверталася до свого партнера за агенцією, вилами вигрібаючи гній зі стайні ширських коників. Минуло п’ять днів, відколи її понизили з високорівневої групи, і не видно було, щоб її збиралися вилучати з товариства найнижчих чорноробів. Чим вона заслужила покарання. Робін теж не знала. Окрім дуже коротких сеансів співання мантр у храмі, увесь час Робін тепер був відданий фізичній праці: вона доглядала худобу, прибирала і працювала у пральні та на кухні.

На свій Тиждень служіння приїхала нова група кандидатів, але Робін до них і близько не підпустили. Вона бачила, як новачків водять по фермі і загадують їм різні завдання, але її, вочевидь, не вважали достатньо надійною, щоб наглядати за ними — на відміну від Вів’єн та Амандіпа.

Віряни, зайняті важкою фізичною працею, отримували не більше їжі, ніж ті, хто сидів на лекціях та семінарах, а спали ще менше, бо мусили зрання іти по яйця на сніданок, а ввечері мили посуд після сотні людей. Виснаження Робін сягнуло такого рівня, що її руки трусилися, коли не тримали якесь знаряддя праці чи стос тарілок, на периферії зору миготіли тіні, а все тіло боліло, ніби під час грипу.

На мить спинившись і опершись на вила — весняний день був нежаркий, але вона все одно пітніла — Робін глянула в бік свинарника, який було видно крізь двері стайні, де двійко здоровенних свиноматок дрімало під мінливим сонцем серед багна та фекалій; ніздрів Робін досягав сірчасто-амонієвий сморід, що розливався у вологому повітрі. Роздивляючись їхні голі п’ятачки, маленькі очі й жорстку щетину на тілах, вона згадала, що Абіґейл, доньку Вейса, змусили спати поруч із ними голою у тому бруді. Стало гидко.