Вона чула голоси з городу, де кілька людей саджали овочі й розпушували землю. Тепер Робін точно знала, що убогі овочі, вирощувані на ділянці біля свинарника, тільки створювали ілюзію, ніби церква живе з землі; вона на власні очі бачила величезну комору з пачками локшини швидкого приготування, банками консервованих томатів і промисловими коробками розчинного супу.
Робін повернулася до вигрібання стайні, коли до її вух долинув якийсь гамір на городі. Вийшовши до входу, вона побачила, що Емілі Пірбрайт і Дзян Вейс горлають одне на одного, а решта робітників із жахом дивляться на них.
— Роби, що тобі сказано!
— Не буду! — кричала Емілі, вся червона.
Дзян спробував силоміць пхнути Емілі в руки сапку, і вона аж похитнулася і відступила на кілька кроків, але не піддалася.
— Не буду я цього робити, чорт забирай! — закричала вона на Дзяна. — І ти мене не змусиш!
Дзян заніс сапку над головою Емілі, наступаючи на неї. Хтось із натовпу закричав «ні!», а Робін із вилами у руках вилетіла зі стайні.
— Не займай її!
— Повертайся до роботи! — закричав на Робін Дзян, але видно було, що він передумав бити Емілі сапкою і натомість схопив її за руку і потягнув з городу.
— Відчепися! — закричала вона, ляскаючи його вільною рукою. — Відчепися, чорт довбаний!
До них кинулося двоє молодиків у червоних одностроях і за кілька хвилин умовили Дзяна відпустити Емілі, яка негайно втекла за ріг стайні й зникла з очей.
— Матимеш проблеми! — закричав їй услід Дзян, який увесь спітнів. — Мама Мадзу тобі покаже!
— Що сталося? — спитав голос за спиною Робін. Та озирнулася, і в неї упало серце. Це знову була молода жінка в окулярах і з великою родимкою на підборідді, з якою Робін познайомилися у перший день на городі. Дівчину звали Шона, і Робін щось надто часто бачила її останнім часом.
— Емілі не захотіла працювати на городі, — відповіла Робін, досі не розуміючи, чим викликаний такий спротив з її боку. Попри незадоволений вигляд вона, наскільки бачила Робін, зазвичай приймала всі завдання стоїчно.
— Вуна за це заплатить, — дуже вдоволено відповіла Шона. — А ти ходи зі мною до класів. Годину пупрацюємо з першачками. Мені дузволили самій обрати помічницю, — гордовито додала вона.
— Хіба я не маю вигрібати стайні? — спитала Робін.
— Вони це зроблять, — відповіла Шона, велично вказуючи на робітників на городі. — Ходімо.
Тож Робін притулила вила до стіни стайні і пішла за Шоною під дрібним дощиком, досі ламаючи голову над вчинком Емілі, який вона тепер пов’язала з її відмовою їсти овочі за вечерею.
— В Емілі прублеми, — повідомила Робін Шона, коли вони проходили повз свинарник. — Краще тримайся від неї пудалі.
— Чому в неї проблеми? — спитала Робін.
— Ха-ха, так я тобі й сказала, — з противним самовдоволенням відповіла вісімнадцятирічна Шона. Зважаючи на її невисокий статус, Робін підозрювала, що їй нечасто випадала нагода зверхньо поставитись до когось на Чапмен-Фарм, і тепер дівчина користувалася рідкісною можливістю. За кілька останніх днів Робін виявила, що мовчання Шони під час лекції про доктрину церкви, яку читав Вілл Еденсор, зовсім не відповідала істинній натурі Шони. Насправді вона була втомливою і невгомонною балакухою.
Протягом цих кількох днів Шона за всякої нагоди підходила до Робін, узявши на себе завдання перевірити її знання термінології УГЦ, а потім просто відповідала Робін її власними словами, щось упустивши, а щось просто перекрутивши. З їхніх розмов Робін дізналася, що Шона вважає, ніби сонце обертається навколо Землі, країною керує «примістр», а Тато Джей регулярно спілкується з позаземними формами життя (такого Робін не чула більше ні від кого на фермі). Робін підозрювала, що Шона не вміє читати, бо вона уникала будь-якого написаного слова, навіть інструкцій на звороті пакетів із насінням.
Шона познайомилася з Татом Джеєм завдяки одній із багатьох програм церкви з допомоги нужденним дітям. Вона увірувала і вступила до лав церкви майже негайно, однак ключові елементи вчення УГЦ не трималися у загалом вельми піддатливій голові Шони. Вона постійно забувала, що не можна називати людей за родинними зв’язками й попри наполягання УГЦ на тому, що слава та багатство — то безглузді атрибути матеріалістичного світу, захоплювалася зірковими гостями ферми й часто обговорювала ціну та моделі взуття Нолі Сеймур.
— Чула про Джейкоба? — спитала вона у Робін, коли вони проходили повз закинутий сарай, де вона знайшла бляшанку з-під печива та полароїди.