— Стерво, — почувся голос із темряви.
— Пустоголова, — промовив другий.
— Сучка, — додав третій.
— Мені дуже шкода, — хрипко промовила Робін, — я чесно не хотіла…
— Ні, ні, не потрібно вибачатися переді мною, — м’яко промовила Мадзу. — Я не переймаюся фізичною зовнішністю. Але це показник твоїх пріоритетів, чи не так?
— Судиш про людей за зовнішністю, так? — спитав жіночий голос з-за спини Робін.
— Я… гадаю…
— А не треба гадати, — загарчав Кайл.
— Ти або судиш, або ні, — додав Амандіп.
— Тоді… так, судила, — зізналася Робін. — Коли я працювала в піарі, існувала схильність…
— Чхати на схильності, — заявив Волтер. — Чхати на піар! Що робила особисто ти? Що ти казала?
— Пам’ятаю, як сказала, що клієнтка занадто товста для своєї сукні, — вигадала Робін, — а вона це почула, і мені було так соромно.
Всі навколо почали кепкувати. Тайо, який сидів поруч із матір’ю, єдиний мовчав, але він усміхався, не зводячи очей з Робін.
— Тобі справді було соромно, Ровено? — тихо спитала Мадзу. — Чи ти просто кидаєш нам відмовки, приховуючи те, за що тобі справді соромно?
— Я…
— Чому було скасовано твоє весілля, Ровено?
— Я… ми багато сварилися.
— І чия то була провина? — спитала Вів’єн.
— Моя, — з відчаєм відказала Робін.
— Через що ви сварилися? — спитав Амандіп.
«Між твоїм життям і життям Ровени не має бути нічого спільного», — казав Страйк, але не він сидів тут, оглушений страхом і втомою, не він мусив вигадувати щось просто на місці.
— Я… мені здавалося, що мій наречений… що в нього сумнівна робота, що він мало заробляє…
Вона вивертала навиворіт правду: то Метью скаржився на її низьку зарплатню, коли Робін почала працювати на Страйка, Метью вважав ремесло приватного детектива жартом, а не професією.
Решта групи почала обзивати її, голоси відлунювали від стін, і в загальному гудінні Робін розбирала тільки окремі слова: «кінчена меркантильна сука», «продажна шкура», «жадібна свиня». Усмішка Тайо ставала дедалі ширшою.
— Скажи, що конкретно ти казала своєму нареченому, — зажадав Волтер.
— Що його начальниця його використовує…
— Точні слова.
— «Вона тобою користується», «вона тримає тебе лише тому, що ти дешево коштуєш»…
Всі кпинили з неї і сипали образами, а Робін шукала в пам’яті слова, які казав про Страйка Метью, поки вона ще була його дружиною.
— …«вона на тебе запала», «тільки питання часу, коли вона почне домагатися»…
Коло почало кричати.
— Ах ти власниця!
— Ревнива, егоїстична…
— Самозакохана сука!
— Продовжуй, — звернулася Мадзу до Робін.
— …він любив свою роботу, — провадила Робін, а в роті було так сухо, що губи липнули до зубів, — а я з усієї сили робила так, щоб він не міг далі там працювати…
Крики стали ще гучнішими, храмом гуляла луна. У темряві вона бачила наставлені на неї пальці, блиск зубів і — так само — усмішку Тайо. Робін знала, що повинна заплакати, що милосердя проявляють лише тоді, коли людина в центрі ламається, але хоч перед очима вже миготіли білі спалахи, якась внутрішня упертість і далі чинила спротив.
Тепер коло вимагало інтимних подробиць і огидних сцен. Робін прикрашала історії з власного шлюбу, міняючи себе та Метью місцями: тепер це вона вважала, що партнер занадто ризикує.
— Чим він ризикував? — забажав знати Амандіп. — Ким він працював?
— Він був…
Але на думку нічого не спадало: ким міг працювати її уявніш наречений?
— …я не говорю про фізичні ризики, просто він жертвував нашою фінансовою безпекою…
— Гроші важливі для тебе, авжеж, Ровено? — проспівала Мадзу, пробиваючись крізь хор образ та звинувачень.
— Мабуть, вони були важливі, поки я не потрапила сюди…
Грубі слова стали ще презирливішими: група не вірила, що вона змінилася. Мадзу цілу хвилину дозволяла закидати Робін образами. Голоси відбивалися від темних стін, називали її нікчемою, гнидою, кінченою снобкою, нарцискою, матеріалісткою, убогою…
Краєм ока вона помітила щось біле та сяйливе високо на балконі, що поясом тягнувся під стелею храму. Вів’єн закричала й аж підвелася, показуючи пальцем.
— Дивіться! Дивіться! Он там! Дівчинка! Вона дивилася на нас! Я бачила!
— Це Дайю, — спокійно сказала Мадзу, піднявши очі на вже порожній балкон. — Іноді вона маніфестує, коли психічна енергія стає особливо потужною. Або приходить на знак попередження.
Запала тиша. Група стривожилася. Дехто все дивився на балкон, інші озиралися через плече, ніби боялися, що дух підійде ще ближче. Робін відчувала у горлі глухий стукіт власного серця.