— Що саме змусило твого нареченого розірвати стосунки з тобою, Ровено? — спитала Мадзу.
Робін розкрила була рота і знову закрила. Тут вона не зможе, нізащо не зможе взоруватися на Метью. Вона відмовлялася брехати, ніби зрадила йому.
— А ну! — гаркнув Волтер. — Кажи вже!
— Вигадує щось, — пирхнула Вів’єн.
— Скажи правду, — наполягав Амандіп, очі якого сяяли за скельцями окулярів. — Правду й нічого крім правди!
— Я збрехала йому, — хрипко відповіла Робін. — Його мати померла, і я збрехала, що не можу приїхати і допомогти з похороном, бо мала нагальнішу справу на роботі.
— Егоїстична, самозакохана сука, — виплюнув Кайл.
— Просто шмат лайна, — сказала Вів’єн.
З очей Робін заструменіли гарячі сльози. Вона зігнулася, вже не прикидаючись. Цей сором був справжнім: вона справді збрехала Метью саме таким чином і потім багато місяців відчувала провину за це. Какофонія насмішок і образ тривала, а тоді, здригаючись від страху, Робін почула тонкий дитячий голосок.
— Ти погана. Ти погана людина.
Сцена нахилилася. Робін із криком упала зі стільця. Люди в колі теж втратили рівновагу й попадали зі стільців, Волтер аж закричав від болю. Ніжка Кайлового стільця зачепила Робін за плече, кола та з’їхала по гладенькій сцені і дивом не впала у щілину, де блищала темна вода, вчепившись у край басейна.
— О Боже, о Боже мій, — скиглила Вів’єн, намагаючись дотягнутися до широкого краю сцени, на якому спокійно стояли Мадзу і Тайо.
Всі боролися, намагаючись втекти зі слизької похилої поверхні, всім було страшно зісковзнути у темну воду, яка так вабила у вечір хрещення. Більшість групи допомагала одне одному, але ніхто не простягнув руки Робін, якій самій довелося вибиратися на край басейна; плече, вдарене стільцем Кайла, саднило. Коли всі вибралися з похиленої сцени, Мадзу змахнула рукою. Кришка басейну м’яко повернулася на місце, світло у храмі ввімкнулося.
— Дайю дуже чутлива до деяких форм зла, — сказала Мадзу, дивлячись на заплакану й задихану Робін. — Вона не мала власного похорону і тому дуже чутлива, коли йдеться про ритуали, що оточують смерть.
Більшість групи Робін була просто налякана, але дехто поглядав на неї обвинувально. Їй забракло дихання сказати, що насправді вона була на похороні матері Метью. А ще було зрозуміло, що будь-який замах на самозахист тільки погіршить ситуацію.
— На цьому ми закінчимо Одкровення, — сказала Мадзу. — Коли Дайю маніфестує у храмі, ситуація може стати небезпечною. Можете йти обідати.
Робін розвернулася, щоб і собі піти, та не встигла вона і кроку зробити в бік виходу з храму, як хтось узяв її під руку.
54
Сума шість на другому місці.
Накопичуються труднощі…
Як настає час, чоловік бажає залицятися.
Дівиця непорочна
І не віддається.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Тепер усе гаразд, — сказав низький голос на вухо Робін, коли Мадзу проходила повз неї. — Це закінчилося. Ти добре впоралася.
Робін озирнулася, побачила, що під руку її взяв Тайо Вейс, і викрутилася від нього. Його обличчя потемнішало.
— Вибач, — сказала Робін, витираючи заплакане обличчя рукавом. — Я… дякую…
— Так краще.
Тайо знову взяв її під руку, упершись кісточками у персо, і цього разу Робін не виривалася.
— Перше Одкровення завжди дається важко, — пояснив Тайо. Робін дозволила йому вивести її з храму, вільної рукою витираючи ніс, з якого аж текло. Мадзу вже зникла, але решта групи саме кланялася басейнові Дайю. Вони крадькома оглядалися на Тайо та Робін, як ті йшли через подвір’я.
Тільки коли він завів її до проходу між чоловічим та жіночим гуртожитком, добре їй знайомим за нічними прогулянками до лісу, Робін зрозуміла, куди вони прямують. І справді, за кілька митей вони вже продерлися крізь кущі, що приховували «кімнати усамітнення». Робін мала частку секунди, щоб вирішити, як бути: вона була певна, що як вирветься від Тайо, то це буде кінець, — її статус впаде до самого дна і вже не підніметься. Також вона розуміла, що Страйк порадив би їй звільнитися і негайно покинути ферму; вона буквально бачила обличчя свого партнера, чула, як він сердиться, що вона його не послухала, і згадала, як запевняла його, що в УГЦ використовують винятково емоційний примус, і зґвалтування там неможливе.
Скляні двері однієї з кімнат усамітнення від'їхали убік. У них з’явився письменник Джайлз Гармон в оксамитовому піджаку. Його рука досі знаходилася в районі ширинки, яку він, вочевидь, щойно застебнув, а укладене волосся виблискувало сріблом під полуденним сонцем.