— Джайлз, — здивувався і зовсім не зрадів Тайо.
— А, Тайо, — усміхнувся Гармон.
За спиною у Гармона щось ворухнулося, і Робін із жахом побачила Лін, яка була розтріпана й ніби стримувала нудоту. Не піднімаючи очей, вона швидко втекла.
— Не знав, що ти тут, — мовив Тайо, не відпускаючи руки Робін.
— Вранці приїхав, — повідомив Гармон, якого його тон ніби й не обходив. — Трапилася чудова нагода. Британська асоціація творців шукає спонсора для свого проекту про етику в мистецтві. Якщо це зацікавить УГЦ, я зможу влаштувати плідне партнерство.
— Це вирішуватиме рада, — сказав Тайо.
— Я писав Татові Джею, — відповів Гармон, — але знаю, що він зайнятий, тож вирішив приїхати сюди й обговорити робочі деталі з тобою та Мадзу. Планую залишитися на кілька днів, — додав він, театрально вдихаючи заміське повітря. — Така блаженна переміна від Лондона.
— Гаразд, потім поговоримо в садибі, — сказав Тайо.
— Так, звісно, звісно, — злегка всміхнувся Гармон і вперше удостоїв поглядом Робін. — Побачимося там.
Гармон пішов, мугикаючи собі під ніс.
— Ходімо, — сказав Тайо і потягнув Робін до будиночка, який щойно залишили Гармон та Лін.
Всередині була темна кімнатка з дерев’яними стінами десь півтора на півтора метра, майже вся зайнята двоспальним ліжком, постіль на якому була зім’ята і вся у плямах. На підлозі лежало двоє засмальцьованих подушок, зі стелі звисала гола лампочка. Запах соснових дошок та пилу, ніби у повітці, змішувався із сильним смородом немитого людського тіла.
Тайо запнув тонку занавіску на скляних дверях, а Робін бовкнула:
— Я не можу.
— Що не можеш? — розвернувся до неї Тайо. Червона кофта напиналася на череві, від нього несвіжо тхнуло; волосся було сальне, гострий ніс та маленький рот здавалися пацючими як ніколи.
— Ти знаєш, — відповіла Робін. — Я просто не можу.
— Тобі від цього стане тільки краще, — відповів Тайо, наступаючи на неї. — Значно краще.
Він потягнувся до неї, але Робін випростала руку і не підпустила його до себе, доклавши таке саме зусилля, як у храмі, коли вперлася в край басейну, щоб не впасти у воду. Він спробував проштовхнутися до неї, але Робін не здавалася, і Тайо довелося відступити. Вочевидь, він ще мав якийсь страх перед законами, що панували за межами Чапмен-Фарм, а Робін, плануючи по можливості все ж лишитися на фермі, промовила:
— Це неправильно. Я цього не гідна.
— Я принципал. Я вирішую, хто гідний, а хто ні.
— Мені не можна тут бути! — заперечила Робін, знову починаючи плакати й підпускаючи в голос ноту істерики. — Ти чув мої слова у храмі. Це правда, це все правда. Я погана, зіпсована, брудна…
— Духовне єднання очищує, — відповів Тайо, знов намагаючись відштовхнути її виставлені руки. — Тобі після нього стане значно краще. Ходи…
Він спробував обійняти її.
— Ні, — видихнула Робін, вириваючись і стаючи спиною до скляних дверей. — Ти не можеш мене хотіти після того, як почув, яка я.
— Тобі це потрібно, — наполягав Тайо. — Іди сюди.
Він сів на брудне ліжко і поплескав по постілі поруч із собою. Робін прикинулася ще збентеженішою, ніж насправді, і гучно заридала, що аж пішла луна, пускаючи бульки з носа й важко дихаючи, ніби на порозі панічної атаки.
— Опануй себе! — наказав Тайо.
— Я не знаю, що я зробила не так, мене карають, а я не знаю, за що, я нічого не розумію, я мушу піти…
— Іди сюди, — ще наполегливіше повторив Тайо, знову плескаючи по ліжку.
— Я хотіла це зробити, я справді вірила, але я не та, хто вам потрібен, тепер я це розумію…
— В тобі говорить фальшиве «я»!
— Ні, це моє чесне «я»…
— Ти зараз демонструєш високий рівень егомотивності, — різко заявив Тайо. — Вважаєш, що знаєш краще за мене. Ти не знаєш. Саме тому ти відштовхнула свого нареченого — бо не змогла опанувати власне его. Ти чула лекції: окремого «я» не існує, тільки частинки цілого. Ти маєш віддатися групі, єднанню… Сядь! — наказав він, але Робін лишилася стояти.
— Я хочу піти. Все покинути.
Вона робила ставку на той факт, що Тайо Вейс не захоче нести відповідальність, якщо вона покине церкву. Її вважали багатою й бачили, що вона красномовна і має освіту, а отже, якщо говоритиме погане про церкву, її можуть послухати. А головне — вона бачила, як відомий письменник щойно вийшов із «кімнати усамітнення» у товаристві добре якщо повнолітньої дівчини.