Також я вперше побувала у класній кімнаті для дітей, — дуже погано, вони промиті та неадекватні, страшно дивитися.
Шона каже, що Бекка Пірбрайт бреше про свої [нерозбірливо] з Дайю. Я спробую дізнатися про це більше. Мабуть, на цьому й все. Також Шона розповідала [нерозбірливо], що [Джейкоб — це причина, чому Тато Джей відмовляється мати дітей від Бекки. Яне зрозуміла цього, спробую дізнатися більше. Також вона каже, що Джейкоб [нерозбірливо] дияволом.
Цьом, Р.
Забула, ще є малюнок дерева з сокирою в дитячій [нерозбірливо], навигляд свіжий, я спробую дізнатися, що там, але буде важко придумати причину, щоб піти долісу вдень.
Страйк, який сидів за партнерським столом в офісі, двічі прочитав листа Робін, відзначаючи, як змінився її почерк і скільки вона робить помилок. Це був перший звіт, що містив конкретні зачіпки, а ще інформацію, оприлюднення якої церква б точно не бажала, але радості на його обличчі не було; навпаки, Страйк супився, коли перечитував рядок про «духовне єднання». Він почув кроки і сказав, не піднімаючи очей від листа:
— Щось я за неї хвилююся.
— Чому? — спитав знайомий баритон Пат. Офісна менеджерка поставила перед Страйком чашку чаю.
— Вибачте, я вас переплутав із Мідж, — відповів Страйк. Підрядниця щойно віддала йому листа, який забрала з каменя вночі.
— Вона вже пішла, має стежити за Франками. А що з Робін?
— Дуже втомлена і, вочевидь, недоїдає. Дяка, — додав він, беручи чай.
— Щойно дзвонив Раян, — повідомила Пат.
— Хто? А, Мерфі.
— Питав, чи є записка від Робін.
— Так, є, — відповів Страйк, передаючи згорнутий аркуш. Він стримав бажання прочитати записку, але порадів, бо зі звороту на прозір там було не більше двох чи трьох рядків. — Не кажіть йому, що я хвилююся за Робін, — додав Страйк.
— Наче я збиралася, — насупилася Пат. — Ще у вас купа голосових повідомлень. Одне від чоловіка на ім’я Лукас Мессенджер, дзвонив вчора о дев’ятій вечора. Каже, що він брат Джейкоба.
— Чорт, — вилаявся Страйк, який ігнорував усі вечірні дзвінки, переспрямовані з офісного телефона на мобільний, гадаючи, що то Шарлотта. — Гаразд, передзвоню йому.
— І ще три від тієї самої жінки, — з суворим обличчям провадила Пат, — яка дзвонила під ранок. Вона не назвалася, але…
— Видаліть, — сказав Страйк, тягнучись по телефон.
— Як на мене, краще вам послухати, що там.
— Нащо?
— Вона погрожує.
Кілька секунд вони дивилися одне на одного. Страйк відвів очі першим.
— Я наберу Мессенджера, а тоді послухаю, що там.
Щойно Пат зачинила двері до приймальні, Страйк набрав Лукаса Мессенджера. Після другого сигналу відповів чоловічий голос:
— Та-ак?
— Це Корморан Страйк. Вчора ви лишили мені повідомлення.
— А… — Шум на лінії повідомив Страйкові, що на тому кінці перемикаються на гучний зв’язок. — Ви детектив, так? А шо Джейкоб знову накоїв? В іншу вітрину в’їхав?
Страйк почув хихотіння на тлі й виснував, що Лукас залучив до розмови колег.
— Мене цікавить його місцеперебування.
— Так а нашо? Шо він зробив?
— Ваш брат став членом Універсальної гуманітарної церкви?
Цього разу регіт з того боку був гучніший.
— Та став, придурок такий.
— А де він тепер?
— Та в Німеччині чи де. Ми тіки по баті брати. Не дружимо.
— Ви знаєте, коли він виїхав до Німеччини?
— Та наче минулого року.
— Це по лінії УГЦ? Його відправили відбувати служіння в Мюнхені?
— Та нє, дівку якусь зустрів чи шо. Йому одні дівки, я вже повз вуха пропускаю, шо він каже.
— А ваші батьки знають, де Джейкоб?
— Та вони з ним теж не розмовляють, посварилися.
— Ви знаєте когось, хто спілкується з Джейкобом?
— Та нє, — відказав Лукас. — Я ж кажу, ми не дружимо.
Більше не почувши від Лукаса нічого корисного, Страйк із хвилину міркував, але написав у блокноті лише таке: «Джейкоб Мессенджер — Німеччина?» Крутнувшись на обертовому кріслі,
він глянув на дошку на стіні, куди почепив різні фотографії та записи, що стосувалися справи УГЦ.
У лівій колонці були фото людей, який Страйк намагався знайти. Зверху висіли портрети дівчини, яка називала себе то Карін, то Шері, то Черрі, а також роздруківка фейсбукового профіля Керрі Кертіс Вудз, яка могла виявитися тією самою особою.
Під зображеннями Шері Страйк почепив фото чорнявого та засмаглого Джейкоба Мессенджера, який позував на пляжі у плавках, напруживши м’язи пресу та всміхаючись до камери. Страйк знав, що третє місце в реаліті-шоу стало піком Джейкобової слави, а це фото було з рекламної кампанії. Суд та ув’язнення повернули його ім’я на шпальти газет; востаннє він з’явився у пресі як пацієнт клініки УГЦ для наркозалежних. Одягнений у білу футболку з логотипом УГЦ, він розповідав, як багато надбав, коли увірував. Після цього Джейкоб зник із очей громадськості.