Минуло шість років після остаточного розриву, і Страйк нарешті усвідомив нерозв’язність проблеми розбіжності їхніх із Шарлоттою поглядів на реальність. Вона оскаржувала все: час, дати, події, хто що казав, з чого починалися сварки, разом чи порізно вони були, коли в житті Страйка виникали нові стосунки. Він досі не знав, чи викидень, про який вона заявила скоро після остаточного розставання, справді мав місце: Шарлотта ніколи не показувала йому жодних доказів вагітності, а постійна зміна дат могла вказувати або на її невпевненість щодо батька дитина, або на те, що викидень вона просто вигадала. Сидячи тепер у своєму кабінеті, Страйк не розумів, яким чином він — людина, що ціле життя присвятила пошукові правди — міг стільки років це терпіти.
Скривившись, Страйк знову підвівся, взяв записник та ручку і підійшов до дошки на стіні, намагаючись зосередитись, адже завтра він мав їхати до в’язниці Бедфорд на розмову з Джорданом Рейні. Його погляд знову впав на ліву колонку і фотографію Шері Ґіттінз, яка перетиналася з Рейні під час перебування на Чапмен-Фарм. Пороздивлявшись її фото кілька хвилин, він покликав Пат до кабінету.
— У вас же є донька, так? — спитав він.
— Так, — насупилася Пат.
— Скільки їй років?
— А на біса вам це знати? — обурилася Пат. Її мавпяче личко почервоніло. Страйк ніколи не бачив, щоб вона шарілася, і не зрозумів, чим викликана така дивна реакція. Не знаючи, чи не приписує Пат йому негідних замірів на її доньку, якої Страйк навіть ніколи не бачив, він пояснив:
— Я намагаюся отримати доступ до фейсбучного профіля ось цієї жінки, але вона не приймає мій запит. Я подумав, що якщо у вашої доньки є фейсбук і дописи там, вона б мала більше шансів. Інша мати може здатися…
— Моєї доньки на фейсбуці немає.
— О, — відповів Страйк. — Вибачте, — додав він, сам не розуміючи, за що вибачається.
Страйкові здалося, що Пат хотіла щось додати, але за кілька секунд вона просто вийшла до приймальні і скоро знову заклацала клавіатурою.
Здивований цією реакцією Страйк повернувся до дошки, тепер дивлячись на праву колонку, де були фотографії людей, які жили на Чапмен-Фарм і померли не своєю смертю.
Зверху була стара газетна вирізка замітки про загибель Пола Дрейпера, яку Страйк знайшов кілька днів тому. Під заголовком «Подружжя засуджено за вбивство сучасного раба» розповідалося про те, як безхатька Дрейпера прихистило подружжя, обидва члени якого вже відбували терміни за насильницькі злочини. Вони змусили Дрейпера працювати для них, а спати відправляли до повітки. За пів року Дрейпер помер під час побиття. Його виснажене й частково спалене тіло знайшли на будівельному майданчику неподалік. Нікого з живих родичів Дрейпера Страйк наразі не знайшов. З його фотографії дивився лагідний круглолиций хлопець років дев’ятнадцяти з коротким пелехатим волоссям.
Далі погляд Страйка упав на полароїди, які знайшла на Чапмен-Фарм Робін і на яких було зображено чотирьох оголених людей у масках свиней. Волосся молодика, якого содомізував чоловік із татуюванням, могло належати Дрейперу, але з огляду на вік фотографій неможливо було сказати точно.
Під фото Дрейпера був єдиний портрет Кевіна Пірбрайта, який вдалося роздобути Страйку, знову-таки взятий із газетної статті про його вбивство. З нього дивився блідий і якийсь провинний молодик з подзьобаним шрамами від акне обличчям. Поруч із цим зображенням було фото місця його вбивства. Вже вкотре Страйк кинув погляд на видовбану ділянку стіни, де лишилося тільки одне слово: «свині».
Останні дві фотографії в цій колонці були і найдавнішими: на них були перша дружина Вейса Дженніфер та Дайю.
Начесане та завите волосся Дженніфер Вейс нагадало Страйкові про дівчат, з якими він вчився у школі у вісімдесяті, але жінкою вона буде дуже привабливою. З добутих Страйком відомостей ніщо не суперечило оповіді її доньки про утоплення як чистий трагічний випадок.
Останньою він роздивився фотографію Дайю. Дівчинка з лицем кролички щербато усміхалася йому з нечіткого газетного фото: семирічна дитина, яка загинула на тому самому пляжі, що й Дженніфер Вейс.
Відвернувшись від дошки, він знову потягнувся по телефон. Страйк уже багато разів — і все марно — дзвонив Гітонам, до яких вибігла з пляжу Шері після утоплення Дайю. І все ж, керуючись скоріше надією, ніж якимись очікуваннями, він набрав їх знову.