— Я чув, що за наказом Мадзу ти відшмагав себе по обличчю, — сказав Страйк, уважно дивлячись на Рейні, і справді, обличчя ув’язненого здригнулося. — За що?
— Вдарив типа на ім’я Ґрейвз.
— Александр Ґрейвз?
Рейні ще сильніш нашорошився, знову зрозумівши, як добре Страйк підготувався.
— Так.
— Чому ти його вдарив?
— Бо чмошник.
— Тобто?
— Задовбав. Весь час ніс якусь довбану пургу. І до мене ліз. Я задовбався це витримувати і, коротше, насував йому. Але там не можна було битися. Братська любов, — пояснив Рейні, — і все таке.
— Ти мені не схожий на людину, яка погодиться шмагати себе по обличчю.
Рейні промовчав.
— Отой шрам у тебе на обличчі — це від батога?
І знову Рейні не відповів.
— Чим вона тобі погрожувала, що ти погодився на це? — спитав Страйк. — Поліцією? Мадзу Вейс знала, що за тобою кримінал?
І знову ясні блакитні очі з густими віяли повільно моргнули, а тоді Рейні нарешті відповів:
— Так.
— Звідки?
— Там треба було типу сповідуватися. Перед усіма.
— І ти їм розповів, що тебе переслідує поліція?
— Сказав, шо в мене проблеми. Воно… затягувало, — сказав Рейні. Тигр на горлі знову пішов зморшками. — Це не можна зрозуміти, якшо не був там. З ким ти ше говорив, шо там жили?
— З кількома людьми, — відповів Страйк.
— З ким саме?
— А чому ти питаєш?
— Та просто.
— З ким на Чапмен-Фарм ти мав найближчі стосунки?
— Ні з ким.
— Бо в блукальця немає друзів?
Можливо, не маючи іншого способу відреагувати на цей м’який сарказм, Рейні витягнув праву руку з-під пахви й почав длубатися в носі. Оглянувши пальці і скинувши добуте під час операції на підлогу, він знову сховав руку під пахву і зиркнув на Страйка.
— З Дурком я дружив.
— Я чув, що в нього теж не склалося зі свинями. Випадково випустив їх і був за це побитий.
— Не пам’ятаю такого.
— Справді? Його мали відшмагати, але двоє дівчат сховали батіг, і натомість вірянам було наказано побити його.
— Не пам’ятаю такого, — повторив Рейні.
— Згідно з моєю інформацією, побиття було таким сильним, що у Дрейпера міг бути травмований мозок.
Рейні пожував щоку, а тоді повторив:
— Ти там, бляха, не був.
— Саме так, — відповів Страйк, — і тому я питаю у тебе, що там сталося.
— Дурко й до побиття був не дуже, — мовив Рейні і, ніби пожалкувавши про ці слова, щойно вони в нього вирвалися, з притиском додав: — Ти на мене Дрейпера не повісиш. Його там купа людей дубасила і руками, і ногами. Шо тобі взагалі треба?
— Отже, на Чапмен-Фарм ти товаришував тільки з Дрейпером? — проігнорував це питання Страйк.
— Тільки, — відповів Рейні.
— Ти знав Шері Ґіттінз?
— Трохи.
Страйк відзначив занепокоєний тон Рейні.
— А ти не знаєш, куди вона подалася, коли пішла з Чапмен-Фарм?
— По нулях.
— А як щодо Абіґейл Вейс, її ти знав?
— Трохи, — так само занепокоєно відповів Рейні.
— А Кевіна Пірбрайта?
— Ні.
— Він був дитиною, коли ти жив на фермі.
— Я біля дітей не терся.
— Кевін Пірбрайт часом не зв’язувався з тобою останнім часом?
— Ні.
— Точно?
— Та точно, бляха, точно. Я пам’ятаю, хто зі мною зв’язувався, а хто ні.
— Він писав книгу про УГЦ. Я собі гадав, що він мав би спробувати тебе знайти. Він тебе пам’ятав.
— І шо? Він мене не знайшов.
— Минулого серпня Пірбрайта застрелили у власній квартирі.
— А я минулого серпня вже тут сидів. Як би я, бляха, його застрелив?
— До цього були два місяці, коли Кевін був живий і писав книгу, а ти ще був на волі.
— І шо? — знову спитав Рейні, люто моргнувши.
— Убивця Кевіна забрав його ноутбук.
— Я кому кажу, шо я був тут, коли його застрелили, — як би я, бляха, украв довбаний ноутбук?
— Я не стверджую, що ти його украв. Я намагаюся донести, що людина, яка це зробила, знає, говорив ти з Пірбрайтом чи ні. Дізнатися в людини пароль, коли наставляєш на неї пістолет, неважко.
— А хрін знає, про шо ти, — заявив Рейні. — Я з ним не розмовляв.
Але на верхній губі в нього виступив піт.
— Ти можеш припустити, що Вейси для захисту церкви підуть на вбивство?
— Ні, — автоматично відповів Рейні. А тоді: — Не знаю. З хріна б я знав?
Страйк перегорнув сторінку в записнику.
— Коли ти жив на Чапмен-Фарм, ти там бачив зброю?
— Ні.
— Точно?
— Та, бляха, точно, точно.
— І сам туди зброю не приносив?
— Та, бляха, ні. А хто каже, шо приносив?